33. Основні форми мислення. Індивідуально-психологічні особливості мислення.

Людина мислить за допомогою таких форм:

Поняття – це форма мислення, яка відображає суттєві властивості , зв’язки й відношення предметів і явищ .

Судження – форма мислення яка відображає зв’язки між предметами і явищами дійсності або їх властивостями та ознаками.

Умово вивід — форма мислення при якій на основі декількох суджень робиться певний висновок.

Кожна людина мислить неповторно. Алгоритм її мислення індивідуальний. Тому говорять про індивідуальні особливості мислення, а саме:

самостійність мислення, яку характеризує вміння людини ставити нові завдання й розв´язувати їх, не вдаючись до допомоги інших людей. критичність мислення, яка виявляється в здатності людини не підпадати під вплив чужих думок, об´єктивно оцінювати позитивні та негативні аспекти явища чи факту, виявляючи цінне та помилкове в них. гнучкість мислення, що виявляється в умінні людини швидко змінювати свої дії при зміні ситуації діяльності, звільняючись від залежності закріплених у попередньому досвіді способів і прийомів розв´язку аналогічних завдань. глибина мислення, яка виявляється в умінні проникати в сутність складних питань, розкривати причини явищ, приховані за нашаруванням неістотних виявів, бачити проблему там, де її не помічають інші, передбачати можливі наслідки подій і процесів. широта мислення, що виявляється в здатності охопити широке коло питань, у творчому мисленні в різних галузях знання та практики. послідовність мислення, яка виявляється в умінні дотримуватися логічної наступності при висловлюванні суджень, їх обґрунтуванні. швидкість мислення - це здатність оперативно розібратися в складній ситуації, швидко обдумати правильне рішення і прийняти його.

34. Тереотичні і експериментальні підходи до дослідження мислення. Розвиток мислення.

Асоціаністична теорія – утворення зв’язків, асоціацій. Вюрцбурзька школа мислення як внутрішня дія (акт). Гештальтпсихологія- акт переструктурування ситуацій. Біхевіоризм - ототожнення мислення з внутрішнім мовленням або із засобами невербальної комунікації. Психоаналіз – мислення як мотиваційний процес. Теорія мотивації - зв'язок мислення з рівнем домагань та вплив на цей процес мотивації досягнення. Гуманістична психологія - мотиви самоактуалізації. Операціональна концепція інтелекту - Піаже розглядає мислення як біологічний процес. Теорія онтогенетичного розвитку мислення - мислення як системи опрацювання інформації. Діяльнісна теорія мислення – у контексті відношення мислення до об'єктивної реальності його розглядають як процес та як діяльність.

Генетичними ступенями інтелектуального розвитку є наочно-дійове, наочно-образно і словесно-логічне мислення. У кінці першого року життя дитини з'являються перші прояви мислення у формі наочно-дійового мислення..

Допонятійне мислення обмежене власним сприйманням. Понятійне мислення приходить не відразу, а, як писав Л.С. Виготський, проходить п'ять підготовчих етапів: у перші 2-3 роки виявляється синкретизм мислення; діти 6-8 років можуть об'єднати групи предметів за схожістю, але не можуть усвідомити і назвати ознаки, які характеризують цю групу; 9-12 років з'являється понятійне мислення; досконалі поняття виникають у 14-18 років, коли науковий досвід дітей допомагає їм вийти за межі чуттєвого і життєвого досвіду