2. Форми педагогічної роботи.

Явище «форми навчальної роботи» слід розуміти як засіб організації діяльності студента - інтелектуальної, фізичної, трудової, моральної, тощо.

В системі вищої освіти відомі такі форми навчання, як лекції, семінари, практичні, лабораторні, самостійні роботи. Лекційні заняття спрямовано на сприйняття теоретичного матеріалу, семінарські - на більш досконале його засвоєння, практичні - спрямовані на формування конкретних професійних вмінь та навичок; самостійна робота дозволяє формувати навички самостійного пошуку інформації та оволодіння цією інформацією.

Поза аудиторні форми роботи зі студентами дозволяють знайомитись з основами окремих наук більш досконало. В межах ВНЗ – це гуртки, факультативи, спецкурси, що працюють згідно з індивідуальними інтересами студентів.

Форми виховної роботи - це також засоби організації діяльності майбутніх фахівців, які спрямовуються на активізацію їх почуттів та духовності, надбання ними суспільного досвіду.

Відома педагогічна аксіома: неможливо когось навчити, неможливо когось і виховувати. Можна лише самому навчитись та виховувати самого себе. Форми виховання дають можливість скласти необхідні умови, щоб студенти мали змогу активізувати свої почуття, емоції. Цьому сприяють такі форми виховної роботи, як класна година, зустрічі з цікавими людьми, походи, екскурсії на природу, відвідування концертів, музеїв, виставок. Це різноманітні турніри, змагання, ігри, концерти художньої самодіяльності, благодійні акції, суспільно - корисна праця, визначення знаменних дат, естетичні вікторини, КВН, читацькі конференції та інше.

3. Методи педагогічної роботи.

В широкому плані категорія «метод» в педагогіці є засобом впливу на свідомість студента з метою формування його світогляду, удосконалення загальнолюдської та професійної культури, забезпечення моральних якостей, розвитку самостійності, творчих здібностей. Методи - це засоби, які допомагають досягти навчальної мети.

Треба знати, що в педагогіці ще не чітко визначений взаємозв’язок між поняттями «метод» та «засіб». Так під категорією «засіб» в педагогіці визначається також все те, що використовується викладачем в процесі роботи зі студентами: слово, мова, апаратура, природа, театр, твори, мистецтво та інше. Визначають також категорію «прийом» тобто частину методу.

Методів дуже багато. Серед методів виховання відомі переконання, пояснення, активізація морального досвіду, вправи, бесіди, позитивний приклад, вимога, доручення, гра, змагання, заохочення, покарання, самообслуговування та інше.

Серед методів навчання визначають лекцію, розповідь, бесіда, вправи, творчі завдання, показ наочного матеріалу та інше.

Існують різні класифікації методів. Вчені М.І.Болдирєв, Н.К.Гончаров, Ф.Ф. Корольов виділяють наступні групи: методи переконання, вправ, заохочення та покарання. Вчені Т.А.Ільіна, І.Т.Огородніков - переконання, організація діяльності учнів, стимулювання поведінки. Вчені І.С.Марченко, М.Д.Ярмаченко - пояснювально-репродуктивний метод, проблемно-ситуаційні, вправи, стимулювання, керівництво самовихованням учнів. Г.І.Щукіна виділяє методи формування суспільної свідомості, методи формування суспільної поведінки, методи стимулювання, методи самовиховання.

Більш розповсюджена класифікація, що запропонована на підставі врахування джерел сприйняття інформації. Це група мовних методів, практичних та наочних. К мовним методам відносять розповідь, бесіду, інструктаж. До практичних методів - вправи, самокерування. До наочних - показ, ілюстрування.

Важливим методом виховання є педагогічна вимога, яка реалізується у формі поради, наказу, схвалення, осуду, переконання. Розповсюджений метод гри. Значення гри - в її емоційній виразності, можливості проявити добре відношення до інших людей. Гра дозволяє студенту приймати на себе різні соціальні ролі, що сприяє збагаченню його досвіду. Гри за видами бувають інтелектуальні, літературно-театральні, рольові, дидактичні, спортивні тощо. Метод гри дозволяє мобілізувати творчу активність студента, розвивати його інтелект, мову, здібності, фізичну силу.

Методи заохочення та покарання - важливі і стимулюючі методи тому, що люба людина сприймає схвалення завжди дуже позитивно. Це дає можливість активізувати сили студентів на самовиховання. Заохочення бувають таких видів: схвалення, винагорода, подарунок, грамота, тощо.

Зокрема серед методів виховання виділяють прийоми педагогічного впливу на студента. Засобами виступають голос викладача, його мімічна та пантомімічна виразність, культура та техніка спілкування, артистизм. Все це вимагає від викладача педагогічного оптимізму, поваги, розуміння психологічного стану студента, вміння розкривати мотиви його поведінки, урахування обставин тощо.

Всі прийоми педагогічного впливу поділяються на будуючи та гальмуючи. До першої групи відносяться: переконання, винагорода, увага, турбота, показ гуманного відношення, моральна підтримка, організація успіху учня, довіра, заохочення до цікавої діяльності.

До гальмуючих ППВ відносять: наказ, розпорядження.

Метод переконання (як будуючий метод) складається з тези, аргументів, фактів тв демонстрації. Переконання ефективно, якщо ураховувати такі умови: змістовність переконання; авторитет вихователя; активність учня, педагогічний оптимізм, почуття міри у роз’ясненнях; чесність, справедливість, такт, природність обставин, володіння технікою мови, емоційність, культура мови, обережне відношення до духовного світу учня.

До пошукових методів відносять евристичні методи («еврика» - «я знайшов!»), які активізують асоціативне мислення, розкріпачують психологічний стан студента.

Характеристика евристичних методів:

1. Метод «мозкова атака». Прикладом його можуть служити виконання оригінальних завдань за короткий час группою. Цей метод вимагає доброзичливої атмосфери.

2. Метод «Колумба», який активізує студентів на пошукову діяльність.

3. Метод аналогії, що стимулює студентів на пошук загальних характеристик.

5. Метод генерації проблем сприяє пошуку різноманітних проблем, пов’язаних з добре знайомим явищем.

6. Метод «конструктор» дозволяє студентові побудувати нову конструкцію з допоміжних, не пов’язаних між собою предметів.