- •Лекція 1
- •Тема 1. Взаємний зв'язок елементів дороги та безпека руху
- •1.1. Характеристика елементів трасування доріг.
- •1.2. Прямі ділянки автомобільних доріг.
- •Лекція 2
- •1.3. Звивистість автомобільної дороги в плані.
- •1.4. Поєднання елементів траси і безпека руху.
- •1.5. Екологічні аспекти безпеки руху.
- •Тема 2. Методи оцінки небезпечних ділянок доріг
- •2.1. Шляхи підходу до виявлення небезпечних ділянок доріг.
- •2.2. Оцінка конструктивних параметрів дороги методами коефіцієнтів безпеки і шуму прискорень.
Лекція 2
1.3. Звивистість автомобільної дороги в плані.
Розміри радіусів кривих в плані визначають небезпеку і важкість руху кожною окремою кривою. Обрану при її проїзді швидкість, водії оцінюють за співвідношенням своєї швидкості до швидкості, допустимої, на кривій і подальшій ділянці. Для безпечного керування автомобілем водієві необхідно бачити дорогу і прилеглу до неї смугу на відстані, необхідній для своєчасного гальмування перед перешкодою або здійснення маневру об'їзду. Частота кривих і крутизна поворотів визначають емоційну напруженість і увагу водіїв.
Погляд водія зосереджується в межах порівняно малого просторового кута, що зменшується при зростанні швидкості. При нормальному робочому ненапруженому стані водія промінь його зору не виходить за межі так званого «прямокутника чіткої видимості» розміром 10 на 16 см (рис. 1.3), розташованого на лобовому склі автомобіля в 50см від очей.
Рис. 1.3. Прямокутник чіткої видимості при різних напрямах дороги:
а— перед опуклою вертикальною кривою; б— на звивистій ділянці дороги.
Чим частіше розташовані криві в плані, чим менший їх радіус і більший кут повороту, тим важче водієві керувати автомобілем по звивистій дорозі. Однак, з іншого боку, часті круті повороти не дозволяють розвивати високі швидкості і інтенсивна робота рульовим колесом при проїзді кривих збуджує увагу водія. Тому в гірських умовах, при більшій складності траси і небезпеці дороги, відносна кількість ДТП на 1млн авто-км зазвичай буває меншою, ніж на рівнинних дорогах.
Чим складніші дорожні умови, тим уважніші водії. Тому, наприклад, на ділянках гірських доріг, прокладених берегами річок, де кількість кривих на 1км досягає 8—9, а довжина звивистих ділянок складає 8—10км, кількість подій менша, ніж на інших ділянках гірських доріг.
Враховуючи цю обставину, В. В. Чванов запропонував вводити при оцінці безпеки руху на гірських дорогах часткові коефіцієнти аварійності, що враховують звивистість дороги в плані (табл. 1.2).
Таблиця 1.2
Коефіцієнти аварійності, що враховують звивистість дороги в плані
Кількість кривих в плані на 1км дороги |
1-2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
|
|
1 |
1,1 |
1,2 |
1,5 |
1,8 |
1,7 |
0,9 |
0,7 |
0,5 |
Звивистість відбивається на транспортно-експлуатаційних якостях дороги. Її збільшення призводить до зниження швидкостей руху, що істотно погіршує ефективність використання автомобілів. На рис. 1.4 показаний графік залежності відносної кількості ДТП від кількості кривих в плані на 1км, що свідчить про помітне зниження кількості подій у міру збільшення звивистості дороги.
Велика частина
даних на рисунку відноситься до доріг
в гірській місцевості. Збільшення числа
кривих більше двох на 1км вже мало впливає
на зростання числа ДТП. Графік підкреслює
небезпеку окремих кривих малого радіусу,
розташованих після довгих прямих
ділянок. На рис. 1.5 показаний вплив
довжини прямих ділянок
між кривими малих радіусів, які завдовжки
більше 100м, на водіїв, що намагаються з
ризиком використовувати ці ділянки для
обгонів.
Рис. 1.4. Залежність відносної кількості ДТП від числа кривих в плані на 1км дороги за даними:
1 — Б. С. Муртазіна і Шурова (Росія), 2 — для радіусів мен ших 175м; 3 — те ж для радіусів від 290 до 580м; 4 — те ж для радіусів більше 580м.
Рис. 1.5. Вплив довжини прямих ділянок між кривими малих радіусів на відносну аварійність (за даними Б. С. Муртазіна).
У літературі з дорожньої тематики звивистість дороги найчастіше характеризують наступними показниками:
середнім кутом повороту:
(1.1)
де
- сума кутів повороту;
— кількість кривих;
середнім радіусом:
(1.2)
де
—
сумарна довжина кривих;
середнім кутом повороту на кілометр дороги на звивистих ділянках:
(1.3)
де
— довжина ділянки, км.
Всі ці показники, які визначаються із рис. 1.6, не дають повного уявлення про умови руху, оскільки одному середньому значенню кута повороту можуть відповідати різні радіуси кривих, а різниця в довжинах кривих компенсується за рахунок прямих вставок. В. В. Чванов на основі дослідів з дослідження нервово-психічного стану водіїв при проїзді звивистими ділянками гірських доріг вважає, що параметри розрахункових умов руху краще всього корелюють з характеристикою звивистості дороги залежністю:
(1.4)
де — довжина звивистої ділянки дороги;
— кількість кривих;
— показник кривизни кривої:
(1.5)
— кут повороту кривої, град;
— радіус.
Для ділянок перехідних кривих показник кривизни визначається:
(1.6)
де
—
кут, складений дотичною до кінця кругової
кривої і перпендикуляром з центру кола
до траси, рівний:
(1.7)
де — мінімальний радіус в межах перехідної кривої).
Рис. 1.6. Схеми до характеристики звивистості дороги середнім кутом повороту:
- радіус перехідних кривих (криві
спряження);
- радіус кривої.
Оскільки при русі звивистими ділянками дороги виявляється вплив взаємних перешкод автомобілів, особливо при спробах здійснення обгонів, напруженість роботи водіїв зростає при збільшенні інтенсивності руху.
Лекція 3-4 – 04.03.10
