
- •Поняття про міф, міфологію, архетипи.
- •Трагедія в.Шекспіра «Гамлет». Конфлікт та образ Гамлета.
- •Жанр сонету в літературі доби Відродження.
- •4. Проблематика трагедії й.-в.Гете „Фауст”. Образи Фауста і Мефістофеля.
- •5. „Робінзон Крузо” д.Дефо як просвітницька апологія буржуазної свідомості.
- •7.Гофман Ернест Теодор Амадей (1776 – 1822)
- •8. Роль Вальтера Скотта у створенні жанру історичного роману
- •Особливості творчості
- •Особливості історичного роману в.Скотта
- •9. Фредерік Стендаль „Червоне і чорне” (1831 р.)
- •10 Оноре де Бальзак „Батько Горіо” (1834р.)
- •11. Принципи створення нац.Характеру у новелыстицы Проспера Меріме (1803 – 1870)
- •Втілення «об’єктивного методу” фр. Реалізму у романі г. Флобера «Пані Боварі»
- •13. «Ярмарок марнославства» Уільям Теккерей (1811 – 1863)
- •Найбільш відомий роман – „Ярмарок суєти. Роман без героя”
- •Натуралізм у французькій літературі. Цикл романів е.Золя “Ругон-Маккари”. Склад і задум.
- •15.Тематика, проблематика та жанрова своєрідність новелістики е. По.
- •16. Розвиток особистості в п’єсі г.Ібсена “Ляльковий дім”.
- •Сутність конфлікту в романі о. Уайльда «Портрет Доріана Грея», його моральний аспект.
- •18. Самотність і відчуження людини в новелі ф.Кафки „Перевтілення” ф. Кафка (1883-1924)
- •19. Образ нескореної людини в повісті Ернеста Хемінгуєя «Старий і море»
- •20 Постмодернізм в літературі
- •21. «Евгений Онегин»
- •22. «Герой нашего времени» м.Ю. Лермонтов
- •Печорин
- •Образ Печорина
- •«Фаталист»
- •Украинский колорит тематики и образов сборника н.В. Гоголя «Вечера на хуторе близ Диканьки» (1831-1832)
- •Изображение народной жизни в «Записках охотника» и. Тургенева
- •«Преступление и наказание» ф. Достоевкого как философский и психологический роман
- •26. Художні особливості ранніх оповідань а. Чехова
- •Лирика с. Есенина: основные мотивы, связь с фольклором.
- •Философско-нравственная проблематика романа м. Булгакова «Мастер и Маргарита»
- •Поэма Анны Ахматовой «Реквием». Трагизм поэмы
- •Тема Великой отечественной войны в русс. Лит.
Поняття про міф, міфологію, архетипи.
Міф - це витвір колективної фантазії, який відображає погляд давньої людини на світ. Його основа - особливий, міфологічний світогляд давньої людини , яка не виділяла себе з світу природи.
-повествование в виде чувственно-конкретніх персонификаций и существ.
Міф - це розповідь про надприродних істот, які беруть участь у творенні світу, що пояснює походження Всесвіту та його елементів. міфологія:
система вірувань та обрядів
наука, що вивчає міфологічний світогляд давньої людини та міфи.
Герої міфів - надприродні істоти: духи, першопредки, деміурги (ремесла), герої (діти богів і людей), трікстери, боги. Деміурги (майстри) творили елементи Всесвіту людей. Культурні герої добували вогонь, вчили ремеслам, землеробству, виготовляли знаряддя праці. Герої (діти богів і людей),маючи незвичайну силу, захищали людей від чудовиськ, а боги керували головними природними стихіями та найважливішими сферами життя (ремеслами, сім’єю, війною, мистецтвом).
Міфи були явищем сакральним (священним), доступним лише обраним.
Міфічний час - це “початковий”, ”перший” сакральний час, це час творення, коли все з’являється вперше, коли відсутні кордони між світом богів, світом людей, світом мертвих, коли можливі шлюби між богами і людьми.
Міфи зафіксували архетипи. Теорію архетипів, створив швейцарський вчений-психолог Карл Густав Юнг. Найдавнішими архетипами Юнг вважав архетипи матері (стихія життя), немовляти (початок), старого (мудрість, прихована за хаосом буття), тіні (нерозумне, інстинктивне, тваринне), анімуса і аніми(несвідома сутність протилежної статі),які зараз тлумачаться просто як “чоловік і жінка”. Архетип матері реалізується в образах богинь родючості (Деметрі та Макоші), долі, смерті. Образ старого, в образах провидців, порадників. Архетипы являются общими для всего человечества и передаются по наследству. Миф – лишь осознанное проявление архетипа, одна из множества возможных его вариаций, неспособная исчерпать весь потенциал первообраза.
Зараз термін “архетип” розширив своє значення. Ним позначають будь-який характерний для певної культурної епохи або письменника образ.
Категорії міфів. Міфи давньої Греції.
Виділяють такі категорії міфів:
етіологічні (пояснювальні) пояснюють походження рослин, тварин, елементів ландшафту, культів ритуалів;
космогонічні пояснюють походження Всесвіту і його головних елементів. Теогонічні розповідають про походження богів, солярні – сонця, лунарні – місяця, астральні – зірок, антропогонічні – людей;
календарні пояснюють зміну дня і ночі та пір року;
тотемічні розповідають про тотемних першопредків;
героїчні – про подвиги героїв, їх боротьбу з чудовиськами;
близнюкові – про близнюків;
есхатологічні розповідають про кінець світу.
Грецький космогонічний міф розповідає що спочатку існували Хаос (порожнеча), Гея, Тартар та Ерот. Хаос народив Морок (Ереб) і Ніч, а вони – Світло (Ефір) і день. Потім з’явився Уран (небо). Тобто спочатку з’явився простір. Дітьми Геї і Урану стали Хронос (час) і Рея. Хронос силою відняв владу у батька, а сам ковтав своїх дітей. Реї вдалось обманом врятувати тільки Зевса, який виріс, переміг батька, примусив повернути своїх братів і сестер і став керувати світом. Боги жили на горі Олімп, До них відносилися Зевс (верховний правитель, цар богів і людей), Посейдон (брат Зевса, володар морів і океанів), Аїд (брат Зевса, володар царства мертвих), Деметра ( сестра і дружина Зевса, богиня родючості), Гера (сестра Зевса і дружина після Деметри, богиня родинного щастя), Афіна (богиня мудрості і справедливої війни), Аполлон (покровитель медицини і мистецтв), Артеміда (богиня звірів, рослин, природи, полювання), Арес (бог агресивної війни), Гермес (покровитель мандрівників, мореплавців, шахраїв, купців), Афродіта (богиня краси, молодості, кохання), Гефест (бог-коваль). В грецькій міфології існувало і багато інших богів. Діоніс був богом рослинності, плодючості, вина. Дев”ять муз (дочок Зевса і богині пам’яті Мнемосіни) були богинями різних мистецтв і наук
Багато міфів розповідають про подвиги героїв. Серед них міфи про Геракла, який здійснив багато подвигів, головними вважають 12 з них.. Міфи про Тезея Одіссей, Ясон, Персей, З грецькою міфологією, яка стала основою античної літератури, пов’язано багато образних висловів До найбільш відомих етіологічних міфів відносяться міфи про Аполлона і Дафну, Пана і Серінгу, Арахну, Дедала і Ікара, Пігмаліона.