2.2.2 Визначення максимально допустимих довжин прольотів ланцюгових контактних підвісок

Довжина прольотів залежить від багатьох факторів, але регламентуючим є допустиме горизонтальне відхилення контактного проводу від осі колії.

Відхилення контактного проводу на прямих ділянках колії

b_Кприп = 0,5м, на кривих b_Кприп = 0,45 м.

Максимально допустима довжина прольоту на прямій ділянці визначається за формулою [1,с.144]:

(2.24)

Максимально допустима довжина прольоту на кривих ділянках колії визначається за формулою [1, c.144]:

, (2.25)

де К – натяг контактного проводу, даН/м;

p_е – питоме еквівалентне навантаження, даН/м;

– прогин опори під дією вітрового навантаження на рівні проводу

який залежить від швидкості вітру, м;

при Vн до 29 м/с = 0,015 м [1, с. 149].

Питоме еквівалентне навантаження визначається за формулою [2, с. 146]:

, (2.26)

де Т – натяг несучого троса при вітрі найбільшої інтенсивності, який

залежить від матеріалу несучого троса і мінімальної температури, даН/м[1,с. 148];

h_и – довжина підвісної гірлянди ізоляторів несучого троса, м;

S_ср – середня довжина струн, що визначається з урахуванням

конструктивної висоти підвіски за формулою [1, с. 149]:

^, (2.27)

де Т_о – натяг несучого троса при безпровисному положенні контактного проводу, даН/м;

h - конструктивна висота підвіски, м;

g - натягнення від ваги проводів контактної підвіски, даН/м;

l - довжина прольоту, м.

Для мідного несучого троса Т_о = 0,75 · Т_max, даН, для біметалічного Т_о = 0,8 ·Т_max, даН [1, с. 149].

Як видно з вищевикладеного, для визначення довжин прольотів треба вирішувати систему рівнянь із двома невідомими, що складно, тому що рівняння є квадратним.

Тому, максимально допустима довжина прольоту визначається методом послідовних наближень. Спочатку приймається значення p_е рівним нулю і визначається L_max1. По отриманому наближеному значенню L_max1 визначаємо еквівалентне навантаження p_е. Знаючи p_е, визначаємо L_max2.

Обчислення в такому порядку продовжують доти, поки різниця в двох послідовно знайдених значеннях максимально припустимих довжин прольотів не виявиться невеликою. По останній величині L_max2 остаточно вибирається значення довжини прольоту (для розміщення опор). Якщо виявиться, що L_max2 відрізняється від L_max1, розраховуємо p_е, а потім L_max3.

Формули (2.24) і (2.25) можуть бути спрощеними, якщо окремо визначити вираз в дужках, позначивши їх В_пр і В_кр:

;

.

Визначимо найбільшу допустиму довжину прольоту для контактної підвіски головних колій станції М-120+2МФ-100.

Знаходимо:

Приймаємо В_пр=0,865; p_е=0:

м

Знаходимо середню довжину струни в середній частині прольоту:

м

Знайдемо питоме еквівалентне навантаження:

дкН·м

Перерахуємо максимальну довжину прольотів, знаючи Р_е:

м

Остаточно прийнята максимальна довжина прольоту по головній колії складає 57 метрів.

Знайдемо максимально допустимі довжини прольотів по головній колії в кривій ділянці радіусом рівним 1400 метрів.

Знаходимо:

В_кр=0,45-0,015+0,4=0,835

Тоді довжина прольоту буде рівна:

м

Приймаємо 58 метрів, оскільки максимальна довжина по головній колії станції l_max1 = 57 метрів.

Визначаємо середню довжину струни:

м

Визначимо питоме еквівалентне навантаження:

даН·м

Знаходимо остаточну довжину прольоту:

м

Максимальна довжина прольоту по головній колії станції в кривій ділянці колії рівна 57 метрів, оскільки l_max2 по головній колії станції рівна 57 метрів.

Визначимо максимально допустимі довжини прольотів по бічних коліях станції, тип підвіски ПБСМ-70 + МФ-85.

Т₀=0,88 Т_max=1280

Т =0,855 Т_max=1360

Знаходимо В_пр:

Приймаємо В_пр=0,865; p_е=0; і знаходимо орієнтовну довжину прольоту:

м

Визначаємо середню довжину струни по бічних коліях станції:

м

Рахуємо питоме еквівалентне навантаження:

Знаходимо остаточну максимальну довжину прольоту:

м

Максимальна довжина прольоту по бічних коліях станції складає 45 метрів.

3. Розробка контактної мережі станції

3.1 Опис схеми живлення і секціонування контактної мережі

Схема живлення і секціонування контактної мережі повинна бути спроектована так, щоб були забезпечені, можливо, менші втрати напруги і енергії в мережі при нормальному режимі роботи і мінімальні порушення графіка руху потягів при виході з роботи якої-небудь секції контактної мережі.

Рисунок 3.1- Схема живлення і секціонування контактної мережі

Повздовжнє секціонування- це розділення контактної мережі уподовж електрифікованої лінії у кожної тягової підстанції і кожного поста секціонування. Повздовжнє секціонування здійснюється трьохпролітними і чотирьохпролітними ізолюючими сполученнями анкерних ділянок. Ізолюючі сполучення анкерних ділянок станції і перегону розташовуються між вхідним сигналом або знаком «Межа станції» і крайнім стрілочним перекладом станції. На ізолюючих сполученнях встановлюють шунтуючі їх подовжні секційні роз’єднувачі А, Б, В, з телекеруванням.

При поперечному секціонуванні передбачають розділення контактних мереж кожного з головних шляхів на станції від інших шляхів і один від одного.

Поперечне секціонування здійснюється секційними ізоляторами, поперечними роз’єднувачами, а також врізними ізоляторами.

Контактна мережа станції споживається через контактну мережу перегонів від сусідніх двох тягових підстанцій, підключення здійснюється за допомогою фідерних роз’єднувачів А Б В.

Контактна мережа шляху 1 відділена від контактної мережі головного шляху 2 секційним ізолятором СИ 1.

Шляхи 1 і 2 з’єднані між собою поперечним роз’єднувачем П з дистанційним керуванням з моторним приводом.

Від 1 головного шляху споживаються шляхи 3 і 4, а також тупик 6

Така схема живлення і секціонування контактної мережі є гнучкою і дозволяє проводити роботи на контактній мережі з мінімальним обмеженням руху потягів.