Тема 9. 25. Здібності Конспект лекції

План

1. Поняття про здібності.

2. Структура здібностей.

3. Біологічне та соціальне в здібностях (Концепції здібностей).

4. Класифікація здібностей (види здібностей).

5. Рівні здібностей.

6. Кількісна та якісна характеристика здібностей.

1. Поняття про здібності.

Перші наукові відповіді на проблеми здібностей спробували дати експериментальна психологія, фізіологія та генетика в кінці ХІХ століття. Нині «здібність» є одним із найзагальніших понять психології та педагогіки.

С.Л.Рубінштейн розумів під здібностями складне системне утворення психологічних якостей, які дають можливість набувати знань, умінь та навичок і успішно здійснювати загальні види дій.

Г.С.Костюк визначав «здібності» як можливість людини успішно та продуктивно працювати в певній галузі.

М.Й Варій так визначає здібність – це поєднання сприятливих індивідуально-своєрідних особливостей та якостей психіки, котрі виявляються у швидкості, результативності та якості виконання відповідної діяльності за мінімальних силових, енергетичних і часових затрат.

Б.М.Тєплов запропонував три емпіричні ознаки здібностей, які є основою визначень, що найчастіше використовуються психологами:

1) здібності – це індивідуально-психологічні особливості, які відрізняють одну людину від іншої;

2) здібності – це лише ті особливості, які мають відношення до успішності виконуваної діяльності;

3) здібності не зводяться до знань, умінь та навичок, хоча обумовлюють легкість та швидкість набуття цих знань та навичок.

Отже, здібності – це можливість, а необхідний рівень майстерності в тій чи іншій справі.

Властивості здібностей:

1. Здібності виявляються та розвиваються в діяльності;

2. Пов’язані з знаннями, вміннями та навичками;

3. Виявляються в різні вікові періоди (ранній прояв – Моцарт в 3 роки, пізній – С.Аксаков опублікував свою першу книжку в 56 років

І.Крилов першу байку – у 40 років);

4. Здібності завжди пов’язані з динамікою набуття знань, вмінь, навичок, а також з рівнем розвитку психічних процесів.

Іноді здібності вважають природженими, «даними від природи». Проте, науковий аналіз показує, що природженими можуть бути тільки задатки, а здібності є результатом розвитку задатків. Задатки – це природжені анатомо-фізіологічні особливості організму. До них відносяться особливості будови головного мозку, органів чуття та руху, ДНК, властивості нервової системи. Жодна людина, якими б задатками вона не володіла не може стати талановитим математиком, музикантом, художником, не займаючись багато і наполегливо відповідною діяльністю. Також задатки багатозначні, так на основі одних і тих же задатків можуть розвиватися неоднакові здібності, в залежності від характеру та вимог діяльності, а також від умов життя та виховання.

2. Структура здібностей

Вихідною передумовою для розвитку здібностей, як вже говорилося, є ті природні задатки, з якими дитина з’являється на світ. Разом з тим біологічно успадковані властивості людини не визначають її здібностей. Мозок концентрує в собі не ті чи інші специфічні людські здібності, а лише здатність до формування цих здібностей (С.Л. Рубінштейн).

Задатки – спадкові властивості периферичного і центрального нервового апарату – є суттєвими передумовами здібностей людини, але лише передумовами. Від задатків до здібностей – таким є шлях розвитку особистості. Труднощі багатьох неуспішних учнів є

Наслідком не їхньої розумової або фізичної меншовартості, а скоріше, їхніх уявлень про себе, як про нездібних до серйозного навчання. «Ніщо так не сприяє успіхові, як упевненість у ньому, і ніщо так не визначає невдачу, як свідоме її чекання» (В.Бернс).

У психології виділені дві сторони розвитку здібностей – загальна й особистісна. Аналіз, проведений Б.М. Тепловим, свідчить про те, що, незважаючи на наявність у здібностях загальнопсихологічного, «родового», вони завжди є суто індивідуальними.

Із здібностями тісно пов’язані нахили, тобто вибіркова спрямованість індивіда на певну діяльність, що спонукає нею займатися. В основі цієї спрямованості лежить стійка потреба. Отже, нахили – це також передумова розвитку здібностей.

Самооцінка – фундаментальне особистісне утворення. Вона тісно пов’язана, з одного боку, з розвитком і проявом здібностей, з іншого – зі сформованим рівнем домагань. Великий розрив між рівнем домагань і наявними можливостями негативно впливає на самооцінку і прояв здібностей.

Структура здібностей ( за Костюком):

1. Чутливість аналізаторів до зовнішніх вражень;

2. Високий рівень розвитку пам’яті ( швидкість, міра, повнота запам’ятовування та відтворення);

3. Спостережливість;

4. Уява та фантазія;

5. Мислення (широта глибина, якість, послідовність, самостійність, критичність, гнучкість);

6. Воля (ініціатива, рішучість, наполегливість, вміння володіти собою);

7. Вербальний компонент;

8. Працьовитість;

9. Високий рівень розвитку уваги;

10. Знання;

11. Вміння;

12. Навички.

Отже, показниками здібностей є також характер результатів, динаміка (швидкість), якість.

Так, у здатності до малювання важливу роль відіграє чутливість до кольорів, світлових відношень, відтінків, здатність охоплювати та передавати пропорції.

За Б.М.Тепловим – важливим складовим моментом музичних здібностей є:

• чутливість до ритму;

• мелодійний слух;

• чутливість до точності інформації;

• гармонійний слух.