6. Особливості або якості емоцій
ЯКІСТЬ – це те, що відрізняє одні емоції від інших.
Полярність – кожній позитивній емоції відповідає протилежна, негативна (любов – ненависть);
Амбівалентність – (двоякість) – протиріччя декількох емоційних відношень, які відчуваються одночасно, можна поважати людину за її працелюбство і одночасно не терпіти її за запальний характер.
Невизначеність емоцій – при зустрічі з новим об’єктом людина не може миттєво сформулювати своє відношення до нього.
Динамічність – будь-яка емоція народжується, розвивається. Досягає найвищої точки, починає поступово згасати і вмирає.
Інтенсивність – це сила вираження почуттів та емоцій.
Тривалість.
Експресивність – специфічне вираження.
Змістовність – глибина почуттів, їх сутність.
Емоційна адаптація – це згасання почуттів навіть при сильному подразнику, тоді коли подразник часто повторюється.
Рівень почуттів залежить від духовності особистості, багатства її душі, рівня інтелекту, розвитку, умов суспільного життя. Психологи вважають, що розвиток естетичних почуттів нейтралізує в людині агресію.
7. Види емоційних типів особистості
І. ЕМОЦІЙНІ НАТУРИ. Емоційно збудливі, досить вразливі.
ІІ. СЕНТИМЕНТАЛЬНІ НАТУРИ. Це люди. Які відображають оточуючий світ через призму своїх переживань. Всі почуття та переживання таких людей спрямовані на самих себе.
ІІІ. ПРИСТРАСТНІ НАТУРИ. Це люди, які віддані своїй справі, вони активні в діяльності, живуть багатим і емоційно цікавим життям.
ІV. ХОЛОДНІ НАТУРИ. Це люди, які живуть розумом, вони все прораховують, їм складно зрозуміти почуття інших людей.
8. Психопатологія емоційної сфери
Спостерігаються різні порушення емоційної сфери в житті людини.
Розрізняють три групи порушень:
І. РОЗЛАД НАСТРОЮ.
Порушення настрою характеризуються відносно стійкими до зовнішніх впливів часто афективними установками, які супроводжуються загальною зміною нервово-психічного тонусу. Зміни настрою можуть бути пов’язані також із зовнішніми причинами та соматичними порушеннями. У дану групу розладів включені:
Апатія – стан байдужості, повної індиферентності до того, що відбувається в навколишньому світі, до свого положення, до свого минулого, до перспектив на майбутнє.
Гипотимія (зниження настрою) – це пригніченість у виді зажуреності, тужливості, з переживанням безвихідності, розчарування, приреченості, ослабленням прихильності до життя.
Гипертимія (підвищення настрою) – безтурботний настрій з підвищеною смішливістю або екстаз із хаотичним порушенням або ступором.
Ейфорія – безтурботне, наплювацьке відношення до серйозних сторін і явищ життя.
Дисфорія – похмурість, озлобленість, ворожість, неприязне відношення до навколишнього світу зі спалахами роздратованості, гніву, люті з агресією і руйнівними діями.
Розгубленість – гостре почуття здивування. Безпорадності, безглуздості, нерозуміння найпростіших ситуацій і змін свого психічного стану.
Тривога – неясне, недиференційоване почуття зростаючої небезпеки, передчуття катастрофи, напружене чекання трагічного результату.
Страх – сильне переживання небезпеки, безпосередньої загрози життю, здоров’ю, благополуччю, престижеві. Може супроводжуватися своєрідними фізичними відчуттями («усередені похолоділо», «ворушаться волосся»).
ІІ. РОЗЛАД ЕМОЦІЙНИХ РЕАКЦІЙ.
Це емоційні реакції, які не адекватні за знаком, силою чи тривалістю:
Експлозивність (вибуховість) – надмірна емоційна збудливість з бурхливими спалахами афектів, особливо люті, гніву. Знижується контроль за поведінкою, характерна імпульсивність.
Емоційна в’язкість – застрягання, стійка фіксація афективної реакції й уваги на якій-небудь події, ситуації, об’єкті. Виявляється в злопам’ятності, прихильності до раз і назавжди заведеному розпорядкові життя, у консерватизмі в поглядах і звичках, у відсталості й опозиційному відношенні до нового, у тривалій зосередженості на психотравмуючих ситуаціях, на невдачах і образах.
Емоційна слабкість або лабільність – легка і примхлива мінливість настрою по різним, часто не відомим причинам.
Емоційна монотонність – відсутність природних коливань настрою, нерухомий, одноманітний, без добової динаміки настрій. Мова суха, позбавлена мелодійності, образності.
Емоційне огрубіння – втрата тонких диференціацій, що найбільш яскраво виявляється в сфері вищих почуттів і у відносинах з оточуючими. Такі люди втрачають властиві їм раніше стриманість, делікатність, чемність, тактовність, почуття власної гідності і поваги до інших, стають розгальмованими, настирливими, цинічними, хвалькуватими, безцеремонними, зарозумілими.
Емоційна тупість – щиросердна холодність, спустошення, черствість, безсердечність.
Втрата емоційного резонансу – хворобливе почуття випадіння емоційного відгуку на різні події, відчуття втрати злитості з тим, що відбувається, роз’єднання із зовнішнім світом. Людина не здатна усвідомлювати різні почуття: радості, суму, страху, любові.
Паратимія – інверсія емоцій, коли афективні реакції протилежні адекватним в даній ситуації.
Емоційна парадоксальність – ослаблення адекватних емоційних відповідей на важливі події при одночасному пожвавленні реакцій на супутні незначні обставини.
Емоційна подвійність (амбівалентність) – співіснування різних почуттів стосовно тому самому об’єкту. Характеризує ціннісний конфлікт типовий для невротичної особистості. Крайні варіанти амбівалентності виявляються нездатністю усвідомлювати факт антагонізму виникаючих у той самий час полярних емоцій, свідчать про глибокий ступінь розщеплення особистості.
ІІІ. ПАТОЛОГІЯ ЕКСПРЕСИВНИХ АКТІВ.
Патологічний афект – психічний розлад у виді вибуху найсильнішого афекту (люті, сказу) у відповідь на ключову для особистості травмуючи ситуацію.
Полярний патологічний афект – стан емоційного паралічу – блокада емоційних реакцій, що настає в катастрофічних ситуаціях (землетрус, аварія)
Афективно-шокові реакції – визначаються і як гостра реакція на стрес (загроза життю, зґвалтування, нещасний випадок, злочинний напад).