5. Типи емоційних станів

Психічний стан тісно пов’язаний з індивідуальними властивостями особистості, оскільки він характеризує психічну діяльність не загалом, а індивідуально.

Психічний стан – це не просто сполучна ланка між психічним процесом і властивістю особистості. Це відображення ставлення особистості до власних психічних явищ, ставлення як закріплення цілісності, сталості й водночас змін у психічному відображенні зв’язків особистості зі світом.

Це не стан організму, а «стан душі», різноманітні її відгуки на свої власні відчуття та уявлення.

Виділяють такі емоційні стани ( або форми виявлення почуттів):

1. НАСТРІЙ – це більш або менш тривалий емоційний стан, який забарвлює всі інші переживання, та діяльність людини.

Особливості настрою:

• Слабка інтенсивність вираження емоційних переживань;

• Довготривалість;

• Неясність – іноді людина може переживати якійсь настрій і не розуміти його причину;

• Дифузний характер – настрій впливає на думки, почуття, дії людини.

Настрій завжди має причину. Нею можуть бути:

1. Стан здоров’я.

2. Особливості оточуючого зовнішнього середовища.

3. Особливості взаємин між людьми.

4. Емоційно-забарвлені думки.

5. Позиція, яку займає людина в суспільстві.

Види настрою:

1. За часом: короткочасний та тривалий;

2. За якістю: – гарний та поганий;

• ейфорія – це тривале патологічне підвищення настрою

без причин;

• депресія – це тривале патологічне погіршення настрою

без причин;

2. АФЕКТ – (від лат. – щиросердне хвилювання) – це короткочасна, бурхлива, надзвичайно інтенсивна емоційна реакція. В його основі лежить пережитий стан внутрішнього конфлікту, породженого протиріччями між потягами, прагненнями і бажаннями, або ж протиріччями між вимогами і можливостями їх виконати

Особливості афекту:

• Бурхливий зовнішній прояв (надмірна жестикуляція);

• Короткочасність;

• Неможливість керувати своєю поведінкою;

• Диффузність переживання ( афект захоплює особистість цілком, її розум, почутті та волю).

• Збудження свідомості, при якому увага цілком поглинається обставинам, що породили афект.

Види афектів:

1. Поступово наростаючий – подразник діє довгий час;

2. Миттєвий афект;

3. Стенічні – збуджують організм, підсилюють тонус м’язової системи, підвищують життєві процеси (під час бойових дій);

4. Астенічні – які пригнічують життєві сили в організмі (горе, жах).

3. ПРИСТРАСТЬ – це сильний, глибокий та тривалий емоційний стан.

Особливості пристрасті:

• Є мета (предмет пристрасті), це той об’єкт до якого є стійке почуття;

• Обов’язково є певний зв’язок з уявою та фантазією;

• Стійкість та тривалість почуття;

• Чим більше перешкод, тим більша пристрасть.

• Дієвість, злиття вольових та емоційних моментів.

Види пристрасті:

1. Високі пристрасті – до Батьківщини, до знань;

2. Низькі пристрасті – до куріння, наркотиків, влади.

Пристрасть активізує діяльність особистості, підкоряє собі всі його думки і вчинки, мобілізує її на подолання труднощів, на досягнення поставлених цілей; пристрасть до улюбленої справи дозволяє досягти виняткових успіхів, пристрасть до боротьби породжує мужність, безстрашність. Однак, пристрасть може як формувати особистість, так і руйнувати її.

4. СТРЕС – ( від англ. – напруження) - це реакція організму на сильні емоційні подразники, які спрямовані на адаптацію організму до певних умов середовища (Сельє). Він виникає як реакція на зміну вимог середовища, коли людині треба адаптуватися.

Види стресів:

І. 1. Фізіологічний;

2. Психологічний:

А) інформаційний;

Б) емоційний.

ІІ. 1. Периферичний пов’язаний з відчуттям болю, виникає при порушенні

периферичної нервової системи. (Сельє).

2. Першосигнальний стрес, розвивається за типом неврозу:

А) в сторону збудження;

Б) в сторону гальмування; (Павлов).

3. Другосигнальний стрес виникає під впливом слова.

ІІІ. Крутецький за силою виділяє такі види стресів:

1. Сильний стрес – виникає загальне збудження або гальмування, незв’язне мовлення, людина відмовляється від діяльності. При сильному стресі порушується свідомий контроль над рішенням задач, порушується переключення та розподіл уваги, ускладнюється процес мислення, людина не може адекватно сприймати час. Отже, цей стрес впливає на людину негативно.

2. Середній стрес.

3. Слабкий стрес.

Ці стреси відіграють позитивне значення для організму людини, виявляється мобілізація, організованість діяльності, спостерігається швидкість думки.

Поведінка у стресових ситуаціях багато в чому залежить від особистісних особливостей людини:

• від уміння швидко оцінювати ситуацію;

• від навичок миттєвої орієнтації за несподіваних обставин;

• від вольової зібраності, рішучості, доцільності дій та розвитку витримки;

• від наявного досвіду поведінки в аналогічних ситуаціях.

Стрес характеризується наявністю трьох фаз: фаза тривоги; фаза опору; фаза виснаження.

5. ФРУСТРАЦІЯ – ( від лат. – обман, невдача) - це дезорганізація свідомості та діяльності, її основою є крайнє невдоволення, блокада прагнень, що викликають тривале негативне емоційне переживання. Вона виявляється як озлобленість, пригніченість, повна байдужість до оточення, необмежене самобичування, розчарування, відчай. Фрустрація виникає в ситуаціях конфлікту, коли, наприклад, задоволення потреби натикається на нездоланні та важко здоланні перешкоди. Високий рівень фрустрації призводить до дезорганізації діяльності та зниження її ефективності. Характерна для розбещених дітей в підлітковому віці.

Види фрустрації:

• агресивність;

• діяльність за інерцією;

• депресивність.

Причини виникнення фрустрації ( за З.Фрейдом) – відсутність задоволення потреби чи бажання з боку матері; при блокуванні досягнення особистих цілей.