Тема 8. 21. Почуття та емоції Конспект лекції
План
1. Поняття про почуття та емоції.
2. Теорії, які розкривають сутність почуттів та емоцій.
3. Процес виникнення емоцій.
4. Види почуттів.
5. Типи емоційних станів.
6. Особливості або якості емоцій.
7. Види емоційних типів особистості.
8. Психопатологія емоційної сфери.
1. Поняття про почуття та емоції.
Людина ніколи не може бути байдужою до предметів і явищ навколишньої дійсності, стосунків з іншими людьми, суспільних подій. Вони викликають задоволення чи незадоволення, сміх, радість, здивування, горе, смуток тощо. У психологічній літературі різноманітні переживання, в яких виражається ставлення людини до того, що діється навколо неї, до інших людей і до самої себе, позначають поняттями «емоції» та «почуття».
Славетний нідерландський філософ Спіноза (1632–1677рр.) вважав, що для певної свободи волі людина має пізнати не лише зовнішні обставини свого буття, а й власні афекти і пристрасті. Таке пізнання передбачає не усунення пристрастей, а владу над ними.
Терміни «афекти» і «пристрасті» були головними для розгляду афективної сфери у працях «Про душу» Аристотеля, «Пристрасті душі» Декарта.
Термін «афект» в перекладі з латини означає – хвилювання, пристрасть. Отже, афективні явища – це душевні явища, які хвилюють та рухають. Це потяги, емоції, почуття та воля.
Афективна сфера відрізняється від пізнавальної тим, що в ній відображаються не предмети і явища об’єктивного світу, а внутрішній стан людини. Це відображення здійснюється в пізнавальній сфері – в образах, а в афективній – через переживання. В образах відтворюється зміст об’єктивного світу, а в переживаннях – ставлення до цього світу. Емоції забарвлюють відображувальний зміст, який нами відчувається, сприймається, мислиться. Емоції притаманні як людині, так і тварині. Однак на емоції людини наклав свій відбиток соціальний спосіб її життя.
Досвід показує, що навчання через переживання нерідко буває ефективнішим, ніж засвоєння фактів.
Виготський Л.С. говорив: «З єдності інтелекту й афекту випливає, що думка не породжується іншою думкою, вона є продуктом нашого пізнання, яка охоплює наші потяги й потреби, спонуки, емоції та почуття.»
Кожний, хто хоче зрозуміти психіку людини, починає з пошуків причин її поведінки, факторів, які викликали ту чи іншу дію. Як людина реагує на ситуацію, як вона з нею взаємодіє? Фактори ситуації самі по собі не можуть викликати й спрямувати активність людини. Спонукають її до певних дій специфічні внутрішні сили організму. Сили ці називають ІНСТИНКТАМИ, МОТИВАМИ чи ПОТЯГАМИ.
Усю розмаїть людських переживань Костюк Г.С. розподілив на дві групи:
Відображення ситуаційного ставлення людини до певних об’єктів – це ЕМОЦІЇ.
Стійке й узагальнене ставлення до об’єктів – це ПОЧУТТЯ.
Значення почуттів та емоцій:
Вони допомагають розкрити внутрішній світ людини.
Вони є компонентом свідомості ( за Рубінштейном).
Емоції пов’язані з мотивацією.
Почуття та емоції частина характеру.
Вони є регулятором діяльності, вони виникають і розвиваються в діяльності і мають суспільно-історичний характер.
Співвідношення почуттів та емоцій:
Вони не тотожні – це не синоніми;
Емоції властиві людині і тварині, почуття – тільки людині;
3. Емоції є зовнішнім виявом почуттів;
4. До почуттів належать ті емоції, які пов’язані зі свідомістю та
інтелектом, тобто з ІІ сигнальною системою;
5. Емоції пов’язані з роботою підкірки, а почуття – корою головного
мозку;
Емоції пов’язані з інстинктами;
В процесі еволюції спочатку виникли емоції, потім – почуття.
Емоції людини за своєю природою виконують такі функції
Сигнальна – повідомляє про те, наскільки потрібно нам те, що відбувається, яке має значення;
Регулятивна – визначає спрямованість та інтенсивність поведінки людини;
Експресивна – дає змогу виразити внутрішні переживання людини в зовнішній формі – міміці, жестах, особливостях голосу тощо;
Комунікативна – дає можливість обмінюватись інформацією про свої переживання з іншими;
Оцінна – людина оцінює події з позитивним чи негативним знаком.