4. Види уваги, їхня характеристика

У психології розрізняють увагу мимовільну, довільну та післядовільну. Усі різновиди уваги тісно взаємопов’язані і за певних умов переходять один в одного. Історіогенез і онтогенез полягають у поступовому переході від мимовільної до довільної уваги, при цьому перша з’являється на грунті орієнтувальної реакції.

Орієнтувальна реакція – відповідь організму на новий або зміненої форми об’єкт, яка забезпечує його краще сприймання та відповідну поведінку.

Мимовільна увага не пов’язана з цілеспрямованою діяльністю і вольовим зусиллям. Чинники, що визначають мимовільну увагу:

• інтенсивність подразника;

• якість подразника;

• повнота;

• раптовість;

• рух об’єкта;

• новизна об’єкта;

• яскравість об’єкта.

Основна функція мимовільної уваги – швидка і правильна орієнтація людини в умовах, що постійно змінюються, у виділенні тих об’єктів, які мають у даний момент найбільший життєвий смисл.

Довільна увага викликається словесно сформульованими вимогами і підпорядковується свідомим цілям. Вона є вищим видом уваги, можлива тільки у людини і виникає завдяки її свідомій трудовій діяльності. Вона виникає тільки тоді, коли для досягнення певної мети людина ставить перед собою певну задачу, виробляє певну програму дій, робить те, що необхідно. При цьому, якщо для досягнення мети потрібно займатися не тільки тим, що саме по собі є цікавим, приємним і пізнавальним, для утримання уваги необхідно буде певне вольове зусилля.

Основна функція довільної уваги – активне регулювання протікання психічних процесів.

Післядовільна увага – активне, цілеспрямоване зосередження свідомості, що не потребує вольових зусиль, а виникає внаслідок інтересу. В науковий обіг цей термін увів М.Ф. Добринін.

Про після довільну увагу слід говорити тоді, коли в цілеспрямованій діяльності для особистості цікавими і значними стають зміст і сам процес діяльності, а не тільки її результат, як при довільній увазі. В цьому випадку діяльність так захоплює людину, що їй стають не потрібні помітні вольові зусилля для підтримання уваги.

Залежно від змісту діяльності увага спрямовується або на зовні або на внутрішню, психічну діяльність. У цьому зв’язку виокремлюють:

• зовнішню (предмети, явища, власні рухи);

• внутрішню (психічна або інтелектуальна).

Зовнішня увага поділяється на:

• сенсорну увагу – спрямування органів чуття на об’єкт сприймання і спостереження, проявляється у підвищеній чутливості, сенсибілізації.

• рухову (моторну) – зосередження на діючих органах тіла.

Порівняльна характеристика видів уваги:

Види уваги	Умови виникнення	Основні характеристики	Механізм
Мимовільна	Дія сильного, контрастного або значущого подразника, який викликає емоційний відгук	Мимовільність, легкість виникнення та переключення	Орієнтувальний рефлекс або домінанта, яка характеризує більш або менш стійкий інтерес особистості
Довільна	Постановка (прийняття) завдання	Спрямованість відповідно до завдання. Вимагає вольових зусиль, стомлює	Провідна роль другої сигнальної системи
Післядовільна	Входження в діяльність та інтерес, який у зв’язку з цим виникає	Зберігається цілеспрямованість, знімається напруження	Домінанта, яка характеризує інтерес, що виникає в процесі даної діяльності

Також С.Рудік виділяє:

1. Динамічну увагу (на початку діяльності – інтенсивність уваги маленька, а в процесі діяльності – інтенсивність зростає);

2. Статичну увагу ( і на початку діяльності – інтенсивність висока; така ж інтенсивність зберігається до кінця діяльності).