2.Роль та значення уваги в житті та діяльності

людини. Функції уваги

Увага необхідна у всіх різновидах сенсорної, інтелектуальної та рухової діяльності. Побутує порівняння уваги з термометром, який дає можливість судити про переваги методів навчання та правильність його організації. Увага є там, де напрямок діяльності орієнтує напрямок думок, помислів. Увага слугує внутрішньою умовою психічної діяльності, завдяки увазі чуттєве відображення об’єктів зовнішнього світу відбивається у свідомості суб’єкта, а кожний акт цілеспрямованої діяльності доходить до свідомості. Саме від зосередженості уваги залежить повнота, чіткість і ясність нашого сприймання, уявлення, вирішення повсякденних проблем.

Увага конче потрібна людині для виконання кожного навчального чи трудового завдання. Особливого значення увага набуває у засвоєнні нового знання. З цього приводу К.Д. Ушинський, зокрема, зазначав, що це основні ворота до свідомості, «єдині двері нашої душі», через які входять до нас усі відомості про навколишній світ, чуттєві данні і знання. А П.Ф.Каптерєв зробив таке порівняння: «… Навчити неуважного – все одно, що наповнювати водою діжку без дна». Уважність – запорука успіхів у розв’язанні проблем життя та діяльності.

Виділяють такі функції уваги:

1. Активізація потрібних і гальмування непотрібних фізіологічних і психічних процесів;

2. Цілеспрямований, організований відбір інформації, що надходить;

3. Утримання, збереження образів певного предметного змісту доти, доки не буде досягнуто цілі;

4. Забезпечення тривалої зосередженості, активності на одному й тому ж самому предметі;

5. Регуляція та контроль протікання діяльності. Увага полягає у тому, що певне уявлення чи відчуття посідає головне місце у свідомості, витісняючи інші, і як наслідок, виникають деякі другорядні ефекти, а саме:

А) аналітичний – уявлення стає детальнішим, ми помічаємо більше подробиць;

Б) фіксуючий – уявлення стає стійкішим у свідомості, не так швидко зникає;

В) підсилюючий – враження стає сильнішим.

3. Теорії уваги

М.М.Ланге в роботі «Теорія вольової уваги» (1893р.) наводить огляд теорій уваги від Августина до кінці ХІХ ст.

Класичні теорії уваги:

Група теорій	Характеристика
Моторні теорії уваги	Увага розглядається як результат рухового пристосування, що «миттєво»поліпшує сприймання предмета чи розумовий розгляд ідеї
Увага як результат обмеження обсягу свідомості	Увага пояснюється тим, що обсяг свідомості обмежений і «сильні» уявлення витісняють із неї більш слабкі
Увага як результат емоцій	Явище уваги є результат емоцій, і окремо процесу уваги не існує. Те, що привертає увагу, завжди так чи інакше пов’язане з інтересом, а інтерес – це емоція, вона і надає об’єкту сприймання або уявлення додаткової інтенсивності, а з нею – ясності, виразності й стійкості у зміні асоціацій
Увага як результат апперцепції	Апперцепція розглядається як первинна духовна здатність (В.Вундт), чи внутрішня воля, автономна первинна духовна сила (У.Джемс)
Увага як результат посилення нервової подразливості	Посилення нервової подразливості або додаткове нервове подразнення, що виходить від вищих нервових центрів, веде до посилення образа або поняття
Увага як результат особливої активної здатності духу (волі)	Вольове зусилля при увазі веде до прямого змінення інтенсивності якогось уявлення, тож увага є первинна та активна здатність
Увага як діяльність розрізнення	Первинний ефект уваги – не в посиленні (підвищенні інтенсивності) уявлення, а в з”ясуванні (більшому розрізненні) його
Увага як результат нервового придушення	Увага пояснюється антагоністичною взаємодією нервових процесів: той процес, що складає фізіологічну основу об’єктів уваги, придушує нервові процеси, що становлять основу інших уявлень, і тим самим забезпечує «своєму уявленню» панування та стійкість у полі ясної свідомості

Огляд теорій, запропонованих у минулому, дає підстави стверджувати:

1. Увага завжди розглядається як прояв чогось іншого.

2. Увага не має свого окремого специфічного продукту. Її результатом є будь-яка діяльність, до якої вона приєднується , і це, скоріше за все, говорить проти визначення уваги як окремої форми психічної діяльності.

Проблеми уваги в радянській психології розглядалися в таких теоріях:

1. Теорія, пов’язана з поняттям установки (Д.М. Узнадзе) – увага – це особливий стан налаштованості, породжений впливом попереднього досвіду на наступні дії суб’єкта.

2. Рефлекторна (І.М.Сєченов, І.П.Павлов, О.О. Ухтомський) – пов’язує причини, що викликають увагу та її розвиток з впливом на неї зовнішніх факторів;

3. У межах концепції поетапного формування розумових дій (П.Я.Гальперін) – увага – це функція психічного контролю за змістом дій людини; сприяє формуванню та вдосконаленню розумової дії. Довільна увага – це контроль за діями на основі плану.

4. У межах концепції взаємодії свідомості і діяльності (М.Ф. Добринін, Ф.Гоноболін, І.В.Страхов) – увага пов’язана з діяльністю, у ній вона існує і нею підтримується.