2. Функції уяви її індивідуальні особливості
Функції (значення) уяви:
Представляє дійсність в образах, щоб мати можливість користатися ними при вирішенні задач. Ця функція пов’язана з мисленням (особливо наочно-образним) і органічно в нього уплетена;
Регулює емоційними станами;
Формує внутрішній план дії;
Перетворює те, що міститься в пам’яті.
Мотивується потребами особистості.
Виступає необхідним елементом пізнавальної діяльності.
Виступає елементом творчої діяльності.
Дає можливість ще на початку діяльності передбачити її результати.
Дає можливість людині змінити світ( Рубінштейн С.Л.).
Індивідуальні якості людини.
Уява кожної людини має свої індивідуальні відмінності:
Виявляються в різній широті та змістовності уяви. Чим багатший досвід людини, чим ширше у неї коло потреб, інтересів і знань, тим ширша та багатша за своїм змістом уява, і навпаки.
Перевазі певних видів уяви. Залежно від основного напряму діяльності людини її уява найбільше виділяється в якійсь певній галузі: у конструктивній, художній чи літературній творчості, у практичній діяльності, тощо.
Люди розрізняються за швидкістю, легкістю перетворення наявних вражень у нові образи. Одні бувають скуті ситуацією. Інші – легко перетворюють враження, одержані в дійсності.
Сила, яскравість, динамічність образів уяви пов’язана з емоційними рисами людей, в них відображаються особливості нервових процесів, що протікають в головному мозку, а також співвідношення між І та ІІ сигнальними системами.
Уява людини не залишається однаковою на протязі всього життя: розвиваючись, вона зазнає істотних змін. Перші прояви уяви виникають у дітей на третьому році життя, коли у дитини вже є певний досвід, який дає матеріал для роботи уяви.
Всіх людей можна умовно розподілити на реалістів і фантазерів.
Уява є центром або основою ТВОРЧОСТІ людини, яка складається з : Уява + знання + вміння + навички + здібності + цілеспрямованість + почуття + емоції. Творчість – це синтез пізнавальної, емоційно-вольової сфери особистості.
Т. Рибо вважав, що розвиток уяви проходить дві фази і дуже тісно пов'язаний з розвитком розумової діяльності («крива Рибо»). До 15 років показники уяви та мислення прогресивно збільшуються. Потім розумова діяльність зберігає свій прогресивний розвиток, а уява в більшості випадків характеризується падінням. Чим менше це падіння, тим більші здібності виявляє людина. Коли ж крива уяви зберігає свою стабільність або прогресивний напрямок, ми говоримо про обдарованість чи геніальність. Дитинство й отроцтво – періоди панування фантазії, ігор, казок, вимислу; юність – поєднання вимислу і діяльності «тверезого», розважливого розуму; зрілість – підпорядкування фантазії розуму та інтелекту.
Для дитини, яка ще тільки знайомиться зі світом, ступінь і частота «невизначеності ситуації» інші, ніж для дорослого. Її життєвий досвід малий, мислення недосконале, а на кожному кроці – зустріч з новими, незрозумілими явищами. Світ дитини – світ невпізнання і невизначеності; дитині постійно не ясні вихідні дані задачі, яку треба розв’язувати, а кількість таких задач величезна.
На тому рівні психічного розвитку, який характерний для дошкільника, уява – правильний засіб, що компенсує і переборює недосконалість мислення й обмеженість життєвого досвіду. Це можливо шляхом перекомбінування досить обмеженої кількості вражень, народження нових зв’язків між явищами і подіями. Уява – засіб проти розривів, пробілів і незрозумілостей у загальній картині світу. «Добудовуючи» за допомогою уяви цю картину, додаючи їй цілісності та завершеності, дитина запобігає виникненню негативних емоцій.