Тема 7. 19. Уява Конспект лекції
План
1. Поняття про уяву. ЇЇ фізіологічна основа.
2. Функції уяви її індивідуальні особливості.
3.Класифікація та види уяви.
4.Процеси створення нових образів уяви.
5.Уява та органічні процеси.
6. Фантазія та мрія.
1. Поняття про уяву. Її фізіологічна основа
І.М.Сєченов говорив: «Витвори уяви – це небачені в світі сполучення бачених вражень.»
Уява надає людині можливість виходити за межі реального світу, переміщувати речі та події в майбутнє, минуле, в інші світи та простори. Принциповим є те, що уява пов’язана з образами, уявленнями, хоча продукт уяви оформлюється знаково – у вигляді, наприклад, опису, тексту, тобто вербально (фантастичний твір).
Вчені вважають, що уява виникла у людини як відповідь на потребу передбачити результат своєї праці і, крім того, пояснити незрозумілі події та явища природи.
Отже, уява (імажинація) – це психічний (інтелектуальний) процес створення образів, предметів, ситуацій, обставин, шляхом установлення нових зв’язків між відомими образами та знаннями.
Головними характеристиками уяви є:
Продуктивність – здатність породжувати певну кількість нових образів упродовж певного проміжку часу;
Осмисленість – відповідність образів уяви певним призначенням, їхня сутнісна глибина, міра вираження в них якоїсь прихованої реальності;
Оригінальність – міра індивідуальності, несхожості на інші образи, які є продуктами уяви.
За Г.С.Костюком: УЯВА – це процес створення образів на основі минулого досвіду, причому об’єкти, які створюються в даний момент не сприймаються людиною, або їх не існує взагалі.
Уява тісно пов’язана з різними психічними процесами, особливо з мисленням та пам’яттю:
Спільне між уявою та мисленням:
Виникають в проблемній ситуації.
Користуються однаковими засобами: образами, думками, гіпотезами.
Відмінне між уявою та мисленням:
Уява виникає в такій проблемній ситуації, коли не можна чітко визначити задачу та способи вирішення цієї задачі.
Уява визначається як випереджальне відображення дійсності в нових образах та уявленнях. А мислення відбиває дійсність у формі понять.
Спільне між уявою та пам’яттю:
Базуються на образах, які є в досвіді людини.
Відмінне між уявою та пам’яттю:
Пам’ять – це відтворення образів та предметів, які ми раніше сприймали.
Уява оперує такими образами, які реально не існують.
Фізіологічною основою уяви є утворення тимчасових зв’язків, їх дисоціація (розпад на окремі елементи) і об’єднання в нові системи:
В основі створення образів уяви лежить робота головного мозку:
а) на думку І.П.Павлова в основі уяви лежить механізм асоціації та
дисоціації тимчасових нервових зв’язків.
б) взаємозв’язок першої та другої сигнальних систем.
2. Уява має аналітико-синтетичний характер (людина аналізує образи, які
накопичені в її досвіді, потім вибирає елементи і об’єднує їх в нові
образи).
В утворенні образів уяви основну роль відіграє підкірка, а саме гіпоталамус.
За точність, логічність, життєвість образів уяви відповідає кора великих півкуль, яка керує роботою підкірки.