3. Нейрофізіологічні механізми відчуттів

Основу фізіологічних механізмів відчуттів становить робота аналізаторів (від грец. – розклад, розчленування) або органів чуттів, які приймають та передають певні подразники з внутрішнього та зовнішнього середовища організму.

Органи чуття – єдині канали, по яких зовнішній світ проникає в людську свідомість. Матеріальним органом відчуття є аналізатори.

Органи відчуття людини одержують, відбирають, накопичують інформацію і передають її в мозок. Відтак виникає адекватне відчуття навколишнього світу і стану самого організму.

Виникнення відчуття зумовлюється перетворенням специфічної енергії подразника, який впливає в даний момент на рецептор, на енергію нервових процесів, відбувається перетворення енергії зовнішнього подразника на факт свідомості.

Як і будь-яке психічне явище, відчуття мають рефлекторну природу, їхньою фізіологічною основою є нервовий процес, що виникає під час дії подразника на відповідний йому аналізатор.

Аналізатор складається з трьох частин:

1. Периферичний відділ (рецептори), який є спеціальним

трансформатором зовнішньої енергії в нервовий процес.

2. Аферентні (доцентрові) та еферентні (відцентрові) нерви — провідні

шляхи, які з'єднують периферичний відділ аналізатора із центральним. 3.Підкоркові та коркові відділи (мозковий кінець) аналізатора, де

відбувається переробка нервових імпульсів, що надходять із

периферичних відділів.

Отже, всі аналізатори мають загальну структурно-функціональну організацію: рецепторний, провідниковий та центрально-корковий відділ. А фізіологічні механізми відчуттів – це генетично та онтогенетично зумовлені периферичні та центральні процеси виникнення, передачі та трансформації енергії, зумовленою дією подразників на відповідні аналізатори живої істоти. Однак вони не спричиняють відчуття. А лише «обслуговують» їх виникнення. ВІДЧУТТЯ – продукт діяльності організму, яка, ґрунтуючись на цих механізмах, відтворює властивості предметів реальності у вигляді сенсорного образу.

4. Класифікація та різновиди відчуттів

За характером відображення та місцем розташування рецепторів

відчуття прийнято поділяти на 4 групи:

1. ЕКСТЕРОЦЕПТИВНІ, які відображають властивості предметів і явищ зовнішнього середовища та мають рецептори на поверхні тіла:

а) Зорові відчуття. Трьохкомпонентну теорію кольоровідчуття першим розробив М.В.Ломоносов, який говорив, що всі кольори, які ми бачимо виробляють дію трьох видів ефіру на три види (червоний, жовтий, блакитний) кольоровідчуваючої матерії, яка складає «дно ока». Ця теорія була опублікована в 1757 році «Слово о происхождении света» на латині. Ця праця була вказана в бібліографії з фізичної оптики К.Г. Юнга в 1807. Карл Юнг також запропонував свою теорію кольоровідчуття, яку потім розробив Г.Гельмгольц.

б) Слухові відчуття, їх розрізняють на фонематичні (мовні), музичні та шуми. В слухових відчуттях є властивості – сила, частота (висота), тембр та довгота. Звуковий діапазон дорослої людини знаходиться в межах 20 – 20.000 герц (кіл/сек.). У дітей цей діапазон може бути збільшений до 40.000 герц. У хатньої миші – до 100.000 герц, а у летючих мишей – до 130.000 герц. Для людини коливання - біля 3000 герц викликає почуття тривоги.

в) Нюхові відчуття. Загальна кількість нюхових рецепторних клітин у людини – 10 млн., а у крокодила – 100 млн. У людини чуттєвість органу нюху в 10.000 разів слабша, ніж у собаки.

г) Смакові відчуття є найдревнішими в еволюції життя, в історії та онтогенезі людини. У ембріона людини смаковий аналізатор розвивається одночасно з нюховим на третьому місяці ембріогенезу, а на момент народження вони обидва розвинені краще, ніж у дорослої людини, тому що до п'яти років відбувається їх значна редукція (від лат. – повернення). Смакові відчуття мають регуляторне значення – під впливом кислого підвищується кров'яний тиск, звужуються сосуди та знижується температура тіла. Солодке знижує тиск, підвищує температуру тіла та розширює сосуди, особливо кінцівок. В цілому смакові відчуття є результатом хімічного аналізу їжі.

д) Дотикові (тактильні) відчуття дають знання про міру рівності та рельєфності поверхні предметів, яка відчувається при їх обмацуванні. Найбільше органів тактильного відчуття знаходиться на пучках та кінчику язика.

2. ІНТЕРОЦЕПТИВНІ (ОРГАНІЧНІ), які мають рецептори, розташовані у внутрішніх органах і тканинах тіла та відображають стан внутрішніх органів:

а) Голод;

б) Спрага;

в) Самопочуття;

г) Втома.

З.ПРОПРЮЦЕПТИВНІ, які дають інформацію про рух і положення нашого тіла:

а) Кінестетичні відчуття відбивають рухи та стани окремих частин тіла, рук, ніг, голови, корпуса. Рецепторами цих відчуттів є спеціальні органи, розміщені у м'язах і сухожиллях. Тиск на ці органи під час рухів викликає відчуття положення тіла. Кінестетичні відчуття, даючи знання про силу, швидкість, міру рухів, сприяють регуляції цілої низки дій та сприяють координації рухів.

б) Статичні або гравітаційні відчуття відбивають положення нашого тіла у просторі:

• лежання;

• стояння;

• сидіння;

• падання;

• рівновагу.

Рецептори цих відчуттів містяться у вестибулярному апараті внутрішнього вуха. При зміні тіла відносно площини землі ( при їзді, на воді, у літаку) та при захворюванні вестибулярного апарата виникає запаморочення, втрачається рівновага, орієнтація у просторі.

4. ПРОМІЖНІ та САМОСТІЙНІ:

а) Температурні відчуття, що є функцією особливого температурного аналізатора, який здійснює терморегуляцію та теплообмін організму з навколишнім середовищем.

• холоду;

• тепла.

б) Больові відчуття сигналізують про порушення тканини, і що природно, викликають захисну реакцію. Спрямованість уваги на біль - посилює його, а відвернення – ослаблює больові відчуття. Відчуття болю, що зафіксоване в центральній частині больового аналізатора (у корі головного мозку), спричинює ілюзію болю в ампутованих кінцівках (так званий фантомний біль).

в)Вібраційні відчуття яскраво виявляється у глухих і сліпих людей, які реагують на вібрацію предметів, відчувають її ритмічність. Органа вібраційного чуття поки ще не знайдено. Це чуття значною мірою пов'язане із зоровою та слуховою чутливістю.