Змістовий модуль 7. Пізнавальні психічні процеси

Тема 7.15. Відчуття Конспект лекції

План

1. Пізнавальна (когнітивна) сфера особистості.

2. Поняття про відчуття, їх функції.

3. Нейрофізіологічні механізми відчуттів.

4. Класифікація та різновиди відчуттів.

5. Основні властивості та закономірності відчуттів.

6. Відчуття та діяльність.

1. Пізнавальна (когнітивна) сфера особистості

Когнітивна або пізнавальна сфера особистості, до якої належать: пізнавальні процеси – відчуття, сприймання, пам'ять, мислення, уява. Кожна людина здійснює пізнавальну (когнітивну) діяльність, бо вона активно ставить перед собою мету, намагається її досягти. Пізнання не є пасивним процесом, воно завжди поєднане з перетворенням пізнаного.

В пізнанні розрізняють два ступені:

- чуттєве відображення;

- абстрактно-теоретичне відображення.

До першого ступеня належать відчуття та сприймання, які існують як у людини, так і у тварини. Однак, ці форми чуттєвого відображення в них не тотожні. У людини – це початкова форма пізнання, а у тварини – вища форма орієнтування.

Другий ступень пізнання – логічне пізнання - властивий тільки людині. До нього належать мислення, уява, які є основою специфічного людського пізнання, перетворювальної функції людського інтелекту, продуктивності та творчої діяльності особистості. Все це відкриває можливості переходу до якісно нового способу побудови образу світу: від відтворення чуттєвого даного до створення нового, що поглиблює наші знання про довколишнє середовище. Результати чуттєвого і раціонального пізнання дійсності стають досвідом індивіда завдяки його пам'яті.

Отже, когнітивна сфера особистості забезпечує динамічне відображення дійсності та її перетворення, формування досвіду, побудову моделі світу, регуляцію діяльності. У цій сфері специфічно взаємодіють психічні процеси, забезпечуючи єдиний потік цілісної свідомої відображувальної продуктивної діяльності. Причина розбіжностей в поглядах людей на світ та його сутність криється в психологічних можливостях пізнання, домінанті пізнавальних рівнів, особливостях мотивації, ціннісній та загальній спрямованості особистості людини.

2. Поняття про відчуття, їх функції

Пізнавальна діяльність завжди розпочинається з чуттєвого відображення світу у відчуттях та сприйманнях. У «Трактаті про відчуття» (1754р.) французький філософ Кондільяк, ілюструючи свою теорію пізнання, запропонував уявити статую, в якої послідовно оживають різні органи чуття: спочатку зір, потім слух, далі дотик і т.д. Він вважав, що статуя оживе і з'явиться людина з її здатністю міркувати, мріяти, любити і ненавидіти.

Відчуття – це найпростіша пізнавальна діяльність, через яку і тварина, і людина отримує елементарні відомості про зовнішнє середовище і стани свого організму. Це елементарний чуттєвий –сенсорний (від лат. – відчуття) образ. Але це грунт на, якому будується образ світу, чуттєва тканина свідомості індивіда.

Отже, ВІДЧУТТЯ – це відображення окремих властивостей предметів і явищ при безпосередній дії подразників на органи чуття.

Проблема відчуттів здавна є ареною боротьби матеріалізму й ідеалізму в психології. Ідеалістичному підходу «від відчуттів до зовнішнього світу» протистоїть матеріалістичний: «від зовнішнього світу до відчуттів». Відповідно по-різному тлумачать природу відчуттів.

Наслідком першого підходу (ідеалістичного) стала РЕЦЕПТОРНА (від лат. – отримувати) теорія, представники якої, на чолі з відомим фізіологом минулого століття Ц. Мюллером (1801–1858рр.), намагаються пояснити виникнення відчуттів, виходячи з аналізу процесів, що відбуваються в органах чуття людини. За Мюллером: «Одна й та сама зовнішня причина викликає різні відчуття в різних органах чуттів залежно від їх природи. Відчуття властиві кожному чутливому нерву, можуть бути викликані багатьма і внутрішніми, і зовнішніми впливами. Відчуття передає у свідомість не якості або стани зовнішніх сил, а якості та стани чутливого нерва, які визначаються зовнішньою причиною, і ці якості різні для різних чутливих нервів.» 3 цього можливий висновок: ВІДЧУТТЯ – не канал зв'язку суб'єкта з об'єктом, а властивість нервової системи породжувати стани свідомості.

Це чисто фізіологічний підхід. Але як здійснюється перехід від фізіологічного до психічного?

Саме такий перехід або підхід до проблеми відчуттів демонструє РЕФЛЕКТОРНА теорія, підвалини якої заклав І.М.Сєченов.

Рефлекторна теорії відчуттів отримала подальший розвиток у ряді психологічних досліджень (Веккер, Леонтьєв, Запорожець, Зінченко).

Функції відчуттів:

1. пізнавальна;

2. сигнальна;

3. регулятивна (в сенсорно-емоційній регуляції);

4. експресивно-комунікативна;

5. мотиваційна.