Змістовий модуль 6. Особистість

Тема 6.13. Поняття про особистість Конспект лекції

План

1. Людина, індивід, особистість, індивідуальність.

2. Різні погляди на структуру особистості в зарубіжній психології.

А) Особистість у фрейдизмі та неофрейдизмі.

Б) особистість в біхевіоризмі.

В) Особистість в гуманістичні психології.

Г) Факторні теорії особистості.

Д) Теорія особистості у французькій соціологічній школі.

Е) Особистість у йоготерапії В.Франкла.

Ж) Особистість в «описовій психології» В.Дільтея та Е. Шпрангера.

З) Теорія особистості В.Джемса.

І) Теорія особистості Вільгельма Райха.

К) Теорія особистості конструктів Джорджа Келлі.

Л) Міжособистісна теорія Саллівана.

М) Психологічна теорія Курта Левіна.

3. Різні погляди на структуру особистості у вітчизняній психології.

А) Типологія особистостей О.Ф.Лазурського.

Б) Особистість у теорії С.Л.Рубінштейна.

В) Теорія діяльності О.М.Леонтьєва та поняття особистості.

Г) Особистість у культурно-історичній теорії Л.С. Виготського.

Д) Погляди Б.Г.Ананьєва на особистість.

Е) Теорія інтегральної індивідуальності В.С. Мерліна.

Ж) Ідея ієрархічної структури особистості К.К. Платонова.

З) Концепція особистості Г.С.Костюка.

І) теорія психічної контрольності Я.І. Цурковського.

К) Концепція психоенергетичної цілісності особистості.

1. Людина, індивід, особистість, індивідуальність

Для розуміння природи особистості потрібно з’ясувати співвідношення цього поняття з іншими поняттями, що використовуються як у класичній, так і в сучасній психології. Це насамперед поняття «індивід», «людина», «особистість», «індивідуальність».

Людина народжується на світ з генетично закладеними в неї потенційними можливостями стати саме людиною. Немовляті вже притаманні анатомічні та фізіологічні властивості тіла й мозку, що належать тільки людині. Вони забезпечують у перспективі оволодіння прямоходіння. Знаряддями праці та мовою, розвиток інтелекту, самосвідомості тощо. Але система біологічних, генетичних, анатомічних, фізіологічних чинників передбачає становлення людини лише в певних соціальних, культурно-історичних умовах цивілізації. Щоб підкреслити біологічно зумовлену належність новонародженої дитини і дорослої людини саме до людського роду та відрізнити їх від тварин, використовують поняття індивіда як протилежне поняттю особини тварини.

Індивід – це людська біологічна основа розвитку особистості у певних соціальних умовах. В понятті «індивід» утілено родову належність людини до людського роду. Приклад П.Жане, коли маленькі діти залишилися в сучасному світі без дорослих: розвиток індивіда за антропологічним типом припинився би, став не можливим, а в кращому разі пішов шляхом, характерним для тваринного світу. Про це свідчить і наявність дітей-мауглі. Ці факти доводять вирішальну роль соціального оточення, культурно-історичного середовища та властивих людині засобів соціалізації індивіда.

Особистість – це соціально зумовлена система психічних якостей індивіда, що визначається замученістю людини до конкретних суспільних, культурних, історичних відносин. Вона виявляється в процесі свідомої діяльн6ості та спілкування. Отже, особистість – діяч суспільного розвитку, свідомий індивід, який посідає певне становище в суспільстві та виконує певну громадську роль.

Основні компоненти особистості:

А) скерованість або вибіркове ставлення людини до дійсності;

Б) можливості –це та система здібностей, яка забезпечує успіх діяльності;

В) самоуправління – а) оперативне або повсякденне;

б) перспективне, яке визначається далекими цілями;

Г) характер.

Поняття особистості тлумачиться неоднозначно – залежно від того, який підхід реалізується дослідником. Можна виділити якнайменше чотири аналітичних підходи:

1. Індивідуально-психологічний, який вивчає психофізіологічні властивості індивіда – вікові, спадкові, соматичні, статеві, фізіологічні, біохімічні, антропологічні, які значною мірою впливають на розвиток та психічні прояви особистості, а також її темперамент;

2. Соціально-психологічний – в якому особистість розглядається переважно з боку міжособистісних взаємодій, а також соціальної динаміки та формування характеру;

3. Діяльнісний підхід до особистості – тільки завдяки діяльності особистість стає суб’єктом пізнання та перетворення об’єктивної дійсності;

4. Генетичний аспект особистості: від задатків до здібностей.

Індивідуальність – це поєднання психологічних особливостей людини, що утворюють її своєрідність, відмінність від інших людей. Індивідуальна кожна людина. Але індивідуальність одних проявляється дуже яскраво, а інших – непомітно. Індивідуальність може проявлятися в інтелектуальній, емоційній, вольовій сферах або відразу в усіх сферах психічної діяльності.

Як відомо, особистість є об’єктом вивчення різних наук, у тому числі філософії, соціології, педагогіки, психології, економіки, права, етики, біології тощо. Тому категорія особистості в сучасних наукових дослідженнях, соціального прогресу і суспільної свідомості посідає одне з центральних місць. Її розкриття дає можливості для цілісного підходу до вияснення сутнісних сил і потенціалу людини, системного аналізу та синтезу її психічних функцій, процесів, станів, властивостей. Проте у психологічній науці не існує єдиного, загальноприйнятого погляду на природу особистості. Наукове визначення проблем особистості в психології, як правило, умовно розділяють на два етапи. Перший охоплює період з кінця ХІХ до середини ХХ століття. Він за часовими параметрами приблизно збігається з періодом становлення класичної психології. Саме тоді і було розкрито провідні ідеї та сформульовано фундаментальні положення про особистість. Другий етап активного дослідження різнобічних проблем особистості розпочався у другій половині ХХ ст. Тому для більшого розкриття сутності та змісту особистості розглянемо її розуміння в координатах різних напрямів, концепцій і шкіл.