4. Міжособистісні стосунки. Механізми взаємовпливу

Міжособистісні стосунки – це сукупність об’єктивних зв’язків та взаємодій між особами, які належать до певної групи, які формуються в процесі безпосередньої взаємодії в групі, мають неформальний характер та містять емоційно забарвлену оцінку партнерів по спілкуванню.

СУМІСНІСТЬ – це оптимальне поєднання якостей людей у процесі взаємодії, що сприяє успішному виконанню спільної діяльності. У психології виокремлюють такі чотири різновиди сумісності: фізичну, психофізіологічну, соціально-психологічну та психологічну.

Фізична сумісність виявляється в гармонійному поєднанні фізичних якостей двох або кількох людей, що разом виконують певну спільну діяльність.

Засадовими щодо психофізіологічної сумісності є особливості аналізаторних систем, а також властивостей нервової системи. Цей різновид сумісності передбачає успішність взаємодії людей у тих видах діяльності, де чутливість у межах тієї чи іншої аналізаторної системи є вирішальною.

Соціально-психологічна сумісність передбачає взаємини людей з такими особистісними властивостями, які сприяють успішному виконанню соціальних ролей. У цьому разі необов’язкова схожість характерів, здібностей, але обов’язкова їх гармонія.

Психологічна сумісність передбачає спільність поглядів, переконань, соціальних і моральних установок, цінностей, ставлень. Психологічна сумісність, яка на них базується, – це вищий інтегративний рівень сумісності людей, яка характеризує глибокий, змістовий бік взаємодії та зумовлює її ефективність.

Відсутність сумісності у групі людей, включених у виконання суспільно чи особистісно значущої діяльності, за певних умов може спричинити конфлікт.

Міжособистісна привабливість – непривабливість може набувати характеру сталих зв’язків між людьми й переходити у взаємну прихильність або неприхильність. Взаємний обмін думками, почуттями, вчинками в процесі взаємодії викликає в людини зміну поведінки, установки, оцінки. Це і є феноменом взаємовпливу.

Механізми взаємовпливу.

1. Імітація – не спрямований вплив, що не ставить перед собою спеціальної цілі, але має кінцевий ефект і є найпростішою формою відображення людиною поведінки інших людей.

2. Навіювання – найменш усвідомлюваний процес, який ґрунтується на некритичному наслідуванні зразків поведінки інших людей. Навіювання може бути – пряме (коли один із партнерів по спілкуванню ставить перед собою таке завдання), і непряме або мимовільне.

3. Конформність – процес свідомої зміни оцінок, установок, поведінки під впливом групи. Це виражається у свідомій зміні ціннісних орієнтацій, прийнятті групових норм, очікувань та ролі, які нав’язує група.

Слід чітко розрізняти КОНФОРМНІСТЬ – як ситуативне явище, від КОНФОРМІЗМУ – як риси характеру.

КОНФОРМНІСТЬ виявляється в повсякденному житті, оскільки людині доводиться узгоджувати свою поведінку з іншими людьми, з певними соціальними нормами.

КОНФОРМІЗМ – як особистісна риса – це готовність людини змінювати власну поведінку, роль, думки та переконання відповідно до нав’язаних їй норм та оцінок.

НОНКОНФОРМІЗМ – намагання протистояти думці більшості та діяти навпаки не рахуючись ні з чим. Це синонім негативізму.

4. Переконання – це процес свідомого прийняття оцінок, думок і стереотипів поведінки, що належать групі. У процесі переконання відбувається звертання в основному до раціональних сторін психіки, досвіду, знань, логічного мислення, хоча все це не виключає участі емоцій та почуттів.

Вплив людини на людину – процес багатоплановий, проте можна виділити кілька його загальних умов:

1. хто є суб’єктом впливу (соціальний статус, вік, професія, популярність);

2. на основі конкретних фактів та подій;

3. стосунки симпатії (згода) та антипатії (незгода).