
- •26. Технічний розвиток як об’єкт організаційно-економічного управління.
- •27. Елементи виробничого процесу.
- •28. Класифікація виробничих процесів.
- •29. Організаційні типи виробництва
- •30. Виробничий цикл та його структура.
- •31. Методи організації виробництва.
- •32. Інфраструктура підприємства, її види та склад.
- •33. Абсолютний і відносний рівень якості продукції.
- •35. Завдання і принципи держ. Політики у сфері управл. Якістю продукції.
- •39. Собівартість окремих виробів продукції, калькулювання.
- •40. Методи обчислення собівартості продукції.
- •41. Фінансова діяльність підприємства.
- •42. Дохід підприємства.
- •43. Прибуток підприємства та схема його використання.
- •44. Рентабельність як показник ефективності роботи підпр-ва.
- •45. Оцінка і діагностика фінансового стану.
- •46. Типова структура функціональних складових економічної безпеки та їх сутність.
- •47. Необхідність, суть, мета реструктуризації підприємства.
- •48. Суть, причини та ознаки банкрутства.
- •49. Методичні основи визначення ймовірності банкрутства суб’єктів господарювання.
39. Собівартість окремих виробів продукції, калькулювання.
Калькулювання (від лат.calculatio - рахунок, підрахунок) - це система розрахунків, за допомогою яких визначається собівартість усієї проданої продукції та її частин, собівартість конкретних видів виробів, сума витрат окремих підрозділів підприємства на виробництво та продаж продукції. Процес калькулювання собівартості продукції включає розмежування витрат на виробництво між закінченою продукцією й незавершеним виробництвом; розрахунок витрат на забраковану продукцію; оцінювання відходів виробництва і побічної продукції; визначення суми витрат, яка належать до готових виробів; розподіл витрат між видами продукції; розрахунок собівартості одиниці продукції.
40. Методи обчислення собівартості продукції.
На промислових підприємствах використовують два методи калькулювання:
1) попроцесний;
2) позамовний.
На підприємствах з одним видом створюваної продукції та незначним обсягом незавершеного виробництва або за його відсутності застосовують простий попроцесний метод обліку витрат, за допомогою якого аналітичний облік ведуть шляхом відкриття рахунків за видами виробництв. Собівартість одиниці продукції вираховують шляхом ділення підрахованих витрат на кількість одержаної продукції.
Позамовний метод обліку використовують на підприємствах, на яких витрати легко ідентифікувати з конкретною продукцією або роботами (послугами). Його застосовують у промисловості, будівництві, експериментальних і ремонтних виробництвах. Об'єктом обліку при цьому є виробниче замовлення на виготовлення визначеної кількості виробів. При створенні великих об'єктів облік організовують за кожним із них (будівля, корабель), а при створенні дрібних виробів - за кожним замовленням або видом виконуваних робіт (ремонт тракторів, прання білизни та ін.).
41. Фінансова діяльність підприємства.
Фінансова діяльність - це система використання різних форм і методів для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей, тобто це та практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів.
Фінансову діяльність підприємства спрямовано на вирішення таких основних завдань:
- фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності;
- пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності та платоспроможності;
- виконання фінансових зобов'язань перед суб'єктами господарювання, бюджетом, банками;
- мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному для фінансування виробничого й соціального розвитку, збільшення власного капіталу;
- контроль за збереженням та використанням оборотних активів і прискоренням їх обороту;
- контроль за ефективним, цільовим розподілом та використанням фінансових ресурсів.