Змістовий модуль 4. Діяльність та спілкування

Тема 4.9. Загальне розуміння діяльності як форми взаємодії з оточуючим світом Конспект лекції

План

1. Основні характеристики активності та діяльності.

2. Головні відмінності діяльності людини та активності тварини.

3. Структура діяльності та активності.

4. Внутрішні та зовнішні компоненти діяльності.

5. Види діяльності, їхня характеристика.

6.Освоєння та перетворення діяльності в процесі її розвитку. Діяльність та

особистість.

4.9.1. Основні характеристики активності та діяльності

Живим істотам від природи властива активність, яка забезпечує життєво важливі зв’язки організму із середовищем. В психології «діяльність» розглядають як одиницю життя, систему активних взаємодій людини зі світом, що опосередковується і регулюється психікою. Як і саме життя, діяльність – багаторівневий процес, що змінює свої характеристики залежно від рівня, на якому функціонує. На рівні індивіда – це активність, що реально пов’язує суб’єкт з об’єктом. На вищому рівні взаємин – півні особистості – індивід підіймається над обставинами життя й стає повноцінним суб’єктом власної діяльності. Будь-який вчинок особистості випливає з життєвого шляху і породжує нову життєву ситуацію, а отже, й нову сукупність зовнішніх відносно нього зв’язків. Відтак, саме діяльність, а не свідомість становить основу життя і визначає особливості його психічного відображення.

Діяльність людини характеризується свідомістю та цілеспрямованістю. Особистість як суб’єкт діяльності, задовольняючи свої потреби, взаємодіє із середовищем. Ставить перед собою певну мету, мотивує її, добирає засоби для її здійснення, виявляє фізичну й розумову активність у досягненні поставленої мети.

Свідомий характер людської діяльності виявляється в її плануванні, передбаченні результатів, регуляції дій, прагнення до її вдосконалення.

Як свідчить О.М.Леонтьєв, діяльність – це форма активності. Активність спонукається потребою, тобто станом потреби у певних умовах нормального функціонування індивіда. потреба не відчувається саме як потреба – вона настає як переживання дискомфорту, незадоволеності, напруги та проявляється у пошуковій активності. Під час пошуків відбувається зустріч потреби з її предметом – фіксація на предметі, який може її задовольнити. З моменту зустрічі активність стає спрямованою, потреба опредмечується – як потреба у чомусь конкретному, а не взагалі, - і стає мотивом, який може усвідомлюватися суб’єктом. Саме тепер ми можемо говорити про діяльність.

Отже, діяльність людини - це свідома активність, що виявляється в системі дій, спрямованих на досягнення поставленої мети. [ ] ( за Максименко);

Діяльність – внутрішня (психічна), зовнішня (фізична) активність людини, яка регулюється свідомою метою [ ] (за Леонтьєвим);

Діяльність – сукупність дій, які об’єднані єдиною метою і виконують певну суспільну функцію (за Ковальовим).

2. Головні відмінності діяльності людини та активності тварини

Джерелом активності живих істот є потреби, що спонукають її до відповідних реакцій та дій. Потреба – це стан живої істоти, в якому виявляється її залежність від конкретних умов існування.

Проте активність тварин і діяльність людини суттєво відрізняються за психологічними ознаками. Активність тварин характеризується як поведінка, що має біологічно доцільний, пристосувальний характер і обмежується інстинктивними та умовно-рефлексивними діями для задоволення біологічних потреб у їжі, розмноженні та захисті. У потребах тварин предмет їх задоволення, з одного боку, постає як безпосередній стимул активності й визначає сам спосіб задоволення потреби, а з другого – залежить від неї, бо саме у ній вони задовольняються або ж не задовольняються.

Ця закономірність ще очевидніша на прикладі діяльності людини. Звичайно, вона має також свої біологічні (органічні) потреби (в їжі, безпеці, продовженні роду тощо). Проте основою її діяльності є принципово інші – власне людські – індивідні потреби. Одні з них – матеріальні – відбивають потребу людини в предметах матеріальної культури (у речах, що забезпечують побут, житлі, одязі тощо); інші – духовні – в предметах духовної культури (в знаннях, продуктах наукової та художньої творчості).До того ж є ще особливий клас потреб – потреби особистості (в самореалізації, самоствердженні, творчості, бути особистістю).

Це докорінно відрізняє діяльність людини від активності тварини. Навіть, задовольняючи свої біологічні, вроджені потреби, людина поводить себе значно складніше, ніж тварина. Вродженими можуть бути й специфічно людські потреби, наприклад потреба в спілкуванні та пізнавальна потреба. Вже немовля комплексом пожвавлення реагує на голос, дотик, обличчя матері, зовнішність людей, які його доглядають. Ще досить згадати, за допомогою якої сукупності дій та операцій людина тамує голод.