Змістовий модуль 3. Теоретичні напрями сучасної психології

Тема 3.8. Основні напрямки сучасної психології Конспект лекції

План.

1. Виникнення різноманітних напрямів психології.

2. Гештальтпсихологія.

3. Асоціативна психологія. Асоціанізм.

4. Біхевіоризм.

5. Психоаналіз або Фрейдизм. Неофрейдизм.

6. Генетична психологія.

7. Когнітивна психологія.

8. Трансперсональна психологія.

9. Гуманістична психологія.

10. Діяльнісний підхід.

11. Теорія соціального научіння.

1.Виникнення різноманітних напрямів психології

У психології є багато шкіл, напрямів та концепцій. Ставлення до них було різне, аж до їх заперечення. Так, перед радянською психологією ідеологічні працівники постійно ставили завдання виробити один моністичний підхід до вивчення і пояснення психічних явищ. Проте незважаючи на ідеологічний тиск, єдиний підхід до психіки виробити не вдалося. В конкретних дослідженнях радянського періоду інколи прямо, а в більшості випадків замасковано використовувалися положення психологів різних напрямів і шкіл. Це свідчило про творче використання здобутків світової психологічної науки. Такий творчий підхід цілком виправданий, коли мати на увазі надзвичайну складність предмета дослідження психології, численність факторів, що діють на ті чи інші психічні явища.

У 1879 році В.Вундт у Лейпцигу заснував першу в світі експериментально-психологічну лабораторію, на базі якої було створено психологічний інститут, у якому відбувалося становлення багатьох корифеїв психологічної думки. Для експериментів застосовували найпоширеніший тоді (у психології кінця ХІХ століття) суб’єктивний метод – ІНТРОСПЕКЦІЯ – самоспостереження. Головним його апологетом (апологія – надмірне вихваляння або захист будь-чого) був В. Вундт (1832–1920рр.), який вважав психологію наукою про самоспостереження. Науковості самоспостереженню надають контроль і порядок, що їх забезпечують певні процедури фізіологічного експерименту. На основі цього методу виникла низка напрямів психологічної науки.

2. Гештальтпсихологія

Стан сучасної психології визначають такі її основні напрями, як гештальтпсихологія, асоціативна психологія, біхевіоризм, психоаналіз, генетична психологія, когнітивна психологія, гуманістична психологія, трансперсональна психологія, діяльнісний підхід.

ГЕШТАЛЬТПСИХОЛОГІЯ ( від нім. – цілісна форма, образ) – напрям у західній психології першої третини ХХ ст. (1910р.), що висунув програму вивчення ПСИХІКИ як цілісної внутрішньої структури (цілісні утворення) – гештальта. В основу цього напрямку лягли роботи М. Вертгеймера (1880-1944), В.Келера (1887-1967), К. Коффки (1886-1941),які спробували теоретично обґрунтувати деякі феномени зорового сприймання, а засновником цього напряму вважається Фредерик Перлс (1892(3)- 1970).

Гештальтисти застосували в дослідженнях феноменологічний метод - варіант інтроспективного методу, який не вимагає від людини розщеплювати свій досвід на елементи, а навпаки, заохочує до проникнення в реальність душевного життя якомога повніше (тут має допомогти позиція «наївного» спостерігача, який не обтяжений попередніми уявленнями про те, якою ця реальність має бути). Гештальтпсихологія знайшла продовження в сучасному напрямі психотерапії – гештальттерапії.

Закони гештальту.

1. Тяжіння частин до утворення симетричного цілого.

2. Групування цих частин у напрямку максимальної простоти, близькості, рівноваги.

3. Прегнантність – тенденція кожного психічного феномена прийняти більш визначальну, чітку та закінчену форму.

Гештальт – первинна індивідуальна властивість психіки, що перебуває у відповідності з фізіологічними процесами мозку і зовнішнім світом. Гештальтпсихологія, на противагу трактуванню свідомості як «споруди з цегли (відчуттів) і цементу (асоціацій), стверджувала пріоритет цілісної структури, загальної організації, від якої залежать її окремі компоненти. Датський гештальтист Е.Рубін вивчив цікавий феномен «фігури і фону». Фігуру об’єкта сприймають як замкнуте ціле, а фон тягнеться позаду.

Такий підхід дозволив:

1. показати зумовленість сприймання співвідношенням предмета («фігури») і його оточення («фону»);

2. з’ясувати роль ІНСАЙТУ ( з англ. – збагнення, проникливість) – протиставлення методу спроб та помилок, що підкреслює творчий характер мислення, тобто ту його важливу сторону, яка не була відображена в психології біхевіоризму;

3. поставити під сумнів принцип асоціації в психології;

4. підкреслити якісну своєрідність складних психологічних утворень та описати їх більш глибше;

5. привернути увагу до питання сприйняття та продуктивного творчого мислення;

6. визначити ідею проблемного навчання;

7. ідеї цілісності широко проникнути в психотерапевтичну практику: «тут і зараз».

Недоліком експериментальних досліджень гештальтпсихології є:

1. Заперечувала роль об’єктивної дійсності у виникненні образа, але тим самим заперечувався і реальний зміст сприймання, його зв’язок із зовнішнім світом.

2. В їх концепції синтетичне(з’єднання) переважає над аналітичним (роз’єднання). Розірвавши аналіз і синтез , вони відірвали просте від складного.