Тема 2.7. Самосвідомість як вижчий рівень психіки Конспект лекції

План.

1. Поняття самосвідомості та етапи її розвитку.

2.Поняття «Я-концепції».

3.Структура самосвідомості та складові «Я - концепції».

4.Функції «Я - концепції», шляхи самопізнання та фактори, які впливають на формування «Я - концепції».

5. Окремі сторони і властивості людського «само».

6. Проблеми особистісного зростання.

1. Поняття самосвідомості та етапи її розвитку.

Усвідомлення людиною світу не зводиться до відображення лише зовнішніх об’єктів. Фокус свідомості може бути спрямований і на самого суб’єкта, на його власну діяльність, його внутрішній світ.

САМОСВІДОМІСТЬ – являє собою складний психічний процес, сутність якого полягає у сприйнятті особистістю численних образів самої себе в різних ситуаціях діяльності й поведінки, в усіх формах взаємодії з іншими людьми і в поєднанні цих образів в єдине цілісне утворення – уявлення, а потім і поняття свого власного «Я», як суб’єкта, який відрізняється від інших суб’єктів.

Якщо свідомість – є знанням про іншого, то самосвідомість – це знання людини про саму себе. Якщо свідомість орієнтована на весь об’єктивний світ, то об’єктом самосвідомості – є сама особистість.

Отже, самосвідомість – це образ себе і відношення до себе, що нерозривно пов’язано з прагненням до самозмін та самовдосконалення.

Одна з вищих форм роботи самосвідомості – спроба знайти смисл власної діяльності, що трансформується в пошук сенсу життя, який можна представити як процес, спрямований на повну інтеграцію та координацію особистої мотиваційної сфери.

У інших авторів читаємо, що в основі самосвідомості лежить здатність виокремлювати себе від власної життєдіяльності. Це здатність виникає в спілкуванні при формуванні свідомості, мислення, розуміння, ставлення до свого буття, вона опосередкована спільною діяльністю, що сприяє формуванню певного уявлення про себе, свою здатність до суспільно значущих дій та вчинків. Уявлення про себе ( суб’єктивний образ свого «Я») виникає під впливом оцінного ставлення інших людей при співвіднесенні мотивів, мети і результатів своїх вчинків та дій з соціальними нормами поведінки, які прийняті в конкретному суспільстві. Отже, усвідомлене ставлення до своїх потреб і здібностей, потягів і мотивів поведінки, переживань і думок називають самосвідомістю особистості.

Психологічний словник дає таке тлумачення: «Самосвідомість, «Я-концепція», «Образ - Я» – це слова синоніми – це відносно стійка, більш-менш усвідомлена і опосередкована неповторними переживаннями система уявлень індивіда про самого себе, на основі якої він будує свої стосунки з іншими людьми і ставиться до себе».

Придивляючись до характерних особливостей становлення у людини самосвідомості В.С.Мерлін виділив у її структурі такі етапи розвитку:

1) усвідомлення тотожності, яке зароджується вже в 11 місяців, коли немовля починає відрізняти відчуття, що походять від його власного тіла, від відчуттів, що викликані зовнішніми предметами;

2) усвідомлення «Я» у 2–3 роки, коли дитина вперше сказала: «Я сам»;

3) усвідомлення своїх психічних якостей, яке виникає в наслідок узагальнення даних самоспостереження і тому передбачає досить розвинене абстрактне мислення (молодший шкільний вік);

4) соціально-моральна самооцінка, здатність до якої формується у підлітковому віці, на основі накопичення досвіду спілкування та діяльності.

Отже, усвідомив неповторність своїх думок і почуттів, діти починають відчувати свою несхожість з іншими людьми.