2. Етапи проведення психологічних досліджень

Виділяють такі етапи проведення психологічних досліджень.

1. Вивчення широкої проблематики, яка турбує школу, вчителя, батьків. І самих учнів.

2. ЇЇ конкретизація, визначення конкретної теми дослідження, її мети та завдань. Визначення актуальності дослідження, його практичного та теоретичного значення.

3. На основі вивчення літератури з теми – розроблення гіпотези (припущення) – уявлення про очікуваний результат дослідження.

4. Підбір методик, по даній темі.

5. Проведення дослідження.

6. Опрацювання матеріалу дослідження.

7. Інтерпретація даних.

8. Висновки та пропозиції, практичні рекомендації.

3. Методи організації досліджень

Методи психології доцільно розділити на дві групи: пізнавальні (дослідницькі) методи та методи активного впливу на особистість.

Розглянемо першу групу методів, яка в свою чергу поділяється на:

1. Організаційні;

2. Емпіричні (методи збирання фактичного матеріалу);

3. Інтерпретаційні методи (проективні).

4. Методи опрацювання матеріалів дослідження.

До організаційних методів відносяться:

• Лонгітюдний (від лат. – тривалість) метод характеризується тим, що протягом тривалого часу послідовно вивчаються ті самі досліджувані або робота ведеться з однією людиною на протязі певного часу. Цей метод дозволяє зафіксувати відтінки індивідуального розвитку, які є невловимими для інших методів. Хоча лонгітюдний та порівняльний метод вони взаємодоповнюють один одного.

• Порівняльний метод характеризується тим, що паралельно та одночасно вивчаються різні об’єкти дослідження, хоча при цьому визначаються єдиний предмет і загальне завдання дослідження. ( У дітей різного віку вивчають пам’ять).

• Комплексний коли той самий об’єкт вивчається різними способами й представниками різних наук, що дає змогу з різних сторін характеризувати особистість.

4. Методи збирання фактичного матеріалу

Емпіричні або методи збирання фактичного матеріалу поділяються на:

• Головні або основні ( спостереження та експеримент);

• Додаткові (бесіда, анкетування, тестування, соціометрія, вивчення продуктів діяльності, тестування).

Головні методи психологічного дослідження:

СПОСТЕРЕЖЕННЯ – це цілеспрямоване вивчення на основі сприйняття дій і вчинків особистості в різних природних ситуаціях.

Вимоги до спостереження:

• збереження природності психічних проявів;

• завжди має бути цілеспрямованим;

• обов’язкова фіксація його результатів;

• за можливості необхідно повторювати в різний час, у різних умовах і ситуаціях.

Недоліки методу спостереження : спостерігач (експериментатор) знаходиться в пасивній позиції, він змушений очікувати, коли настануть психічні явища, які його цікавлять.

Види спостережень:

З огляду на статус спостерігача психологічне спостереження може бути таких видів:

- включене спостереження – дослідник на певний час стає учасником групи;

- невключене – спостерігає «збоку»;

Залежно від функціональних позицій спостерігача щодо об’єктів, спостереження буває:

• відкрите – досліджувані знають, що вони є об’єктами дослідження;

• приховане – не підозрюють, що за ними спостерігають.

За чинником регулярності спостереження поділяються на:

• систематичне – дослідник відвідує досліджувані об’єкти протягом певного часу;

• епізодичне.

Спостереження може бути також:

– суцільним, коли фіксуються всі прояви психічної діяльності протягом певного часу;

– вибірковим, коли реєструються тільки ті явища, які безпосередньо

стосуються питання, що вивчається.

ЕКСПЕРИМЕНТ – це основний метод психології, це метод збирання фактів у спеціально створених умовах, які забезпечують активний прояв досліджуваних психічних процесів та явищ.

Існує два види психологічного експерименту:

1. Природний, який базується на управлінні поведінкою досліджуваних у природних умовах, тобто у спеціально створених експериментальних умовах, які не порушують звичайного перебігу подій, вони замасковані включенням дій дослідника у спільну з досліджуваним діяльність (ігрову чи навчальну).

2. Лабораторний – це дослідження у штучно створених умовах з використанням вимірювальної апаратури, приладів та іншого експериментального матеріалу. Наприклад, використанн тахістоскопу для обстеження обсягу уваги або комп’ютера для тестування. Дії досліджуваного завжди регламентовано інструкцією.

І лабораторний, і природний експерименти можуть бути:

– констатуючими (констатувальними), скерованими на виявлення рівня тих чи інших особливостей психічного розвитку безпосередньо до моменту проведення експерименту, коли вивчають наявні психічні особливості без зовнішнього втручання.

– формуючими (формувальними), скерованими на вивчення психічного явища безпосередньо в процесі активного формування тих чи інших психічних особливостей, тобто коли психічні властивості особистості вивчаються у процесі «штучного» цілеспрямованого розвитку з використанням засобів навчання та виховання.

Додаткові методи психологічного дослідження:

Метод бесіди – це збирання фактів про психічні явища у процесі особистого спілкування за спеціально складеною програмою.

• за прямо поставленими запитаннями;

• побічним способом (обговорення книги, яку всі прочитали).

Одним із варіантів бесіди є інтерв’ю, яке використовують у психологічних та соціальних дослідженнях. В інтерв’ю виявляються думки, погляди, факти з життя респондента, тобто досліджуваного, його ставлення до політичних подій, ситуацій, соціальних явищ, тощо.

Інтерв’ю може бути:

• нестандартизованим – запитання до респондента формулюються не до кінця і можуть змінюватися у процесі дослідження;

• стандартизованим – питання становлять собою певну систему і формулюються чітко.

Метод анкетування полягає у збиранні фактів на основі письмового самозвіту досліджуваних за спеціально складеною програмою.

– закриті – пропонується вибрати одну із запропонованих відповідей;

Недолік: відповіді не завжди є адекватними реальній поведінці досліджуваних.

• відкриті – досліджувані самі формулюють відповіді на поставлені запитання.

Недолік: в тяжкості опрацювання через різноманітність відповідей.

• іменні – коли досліджуваний зазначає своє прізвище;

• анонімні – при використанні якої отримують більш правдиві відповіді.

Метод вивчення продуктів діяльності – є збиранням фактів в процесі аналізу матеріальних результатів психологічної діяльності ( зошити, щоденники, журнал, поробки, малюнки).

Недоліки: не всі психічні якості можна розкрити в продуктах діяльності.

Соціометрія або метод вибору – цей метод започаткований американським соціальним психологом Джекобом (Якобом) Морено (1892–1974) для дослідження емоційно-психологічних відносин у малій соціальній групі. Кінцеві результати використання соціометрії можуть бути представлені у формі соціоматриць, соціограм, які графічно відтворюють структуру взаємин у групі, що кількісно відображають психологічні взаємини у групі.

Недолік: неможливо дізнатися про мотиви, відповіді можуть бути нещирими.

Тестування – це проба, іспит, один із способів психологічної діагностики рівня розвитку психічних процесів і властивостей людини. Тести призначені для того, щоб установити наявність чи відсутність уже відомих психологічних особливостей у тих чи інших досліджуваних.

Тести мають відповідати таким вимогам:

1. Це стандартизовані( англ. – нормальний) випробування. Стандартизація досягається за рахунок того, що тестом те чи інше дослідження стає після багаторазової його перевірки на великій кількості досліджуваних.

2. Кожен тест повинен давати всім досліджуваним однакові можливості для проявлення наявних у них психологічних особливостей.

3. Інтерпретація виконання тесту. Тести найчастіше разові випробування, вони дозволяють зробити зріз, зафіксувати те, що є на даний момент. Тому не можна на основі результатів тесту будувати прогнози, передбачати можливості чи міру успішності подальшого психічного розвитку.

У психології широко відомі три види тестів:

1. Тести визначення здібностей дозволяють провести відносні виміри рівня розвитку психічних властивостей (наприклад, властивостей пам’яті, мислення. Уяви тощо), які визначають успіх діяльності.

2. Тести успішності дають можливість визначити ступінь готовності до певної діяльності, тому що заміряють рівень засвоєння знань та навичок, необхідних для тієї чи іншої діяльності.

3. Проективні тести.

Інтерпретаційні методи ( проективні методики)

Проективні методи – це клас психологічних тестів, які скеровані на те, щоб

встановити наявність певних психічних властивостей у даної людини.

Проективними вони називаються тому, що складаються з таких стимулів, реагуючи на які людина проектує (виявляє) властивості, притаманні її особистості. Для цього, скажімо, пропонується тлумачення події, відновлювати ціле за деталями, надавати сенс неоформленому матеріалові, створити оповідання за малюнком із невизначеним змістом.

Найрозповсюдженими проективними методиками є «Неіснуюча тварина», «Моя сім’я», тест Роршаха та інші.