4.2. Методи отримання кількісних і якісних експертних оцінок.

Якщо експерт повинен оцінити значення кількісного показника, він може це зробити, указавши відповідне чисельне значення або інтервал, у якому, на його думку, перебуває значення оцінюваного показника.

Якщо ж експерт повинен визначити значення показника, що може бути оцінений лише якісно, то в цьому випадку для одержання експертної оцінки можна скористатися вербально-числовими шкалами. Вони орієнтовані на отриманні й обробці якісної {некількісної) експертної інформації. До складу вербально-числової шкали входять описувані змістовно найменування її градацій і відповідні їм чисельні значення або діапазони чисельних значень.

Методи одержання кількісних експертних оцінок.

1. Безпосередня кількісна оцінка. Вона використовується як у випадку, коли треба визначити значення показника, вимірюваного кількісно, так і у випадку, коли треба оцінити ступінь порівняльної переваги різних об'єктів.

У першому випадку кожний з експертів безпосередньо вказує значення показника для оцінюваного об'єкта.

У другому випадку, коли оцінюється порівняльна перевага об'єктів по тім або іншому показнику, кількісна оцінка, що вказує експертом, визначає ступінь їхньої порівняльної переваги.

2.Метод середньої крапки. Метод використовується, коли альтер­нативних варіантів досить багато. Якщо через f(a₁) позначити оцінку 1-го альтернативного варіанта значення показника, щодо якого визначається порівняльна перевага об'єктів, через f(а₂) — оцінку другого альтернативного варіанта, то далі експертові пропонується по­ добрати третій альтернативний варіант а₃, оцінка якого f(a₃) розташована в середині між значеннями f(a₁) і f(a₂) і рівна f(a₁)+f(a₂) /2. При цьому в якості перших і другого альтернативних варіантів доцільно вибирати найменш і найбільш кращі альтернативні варіанти.

Далі експертом вказується альтернативний варіант а₄, значення якогоf(а₄) розташоване посередині між f(a₁) і f(a₃) , і альтернативний варіант а₅, значення якого f(a₅) розташовано посередині між значеннями f(a₃) і f(a₄). Процедура завершується, коли визначається порівняльна перевага альтернативних варіантів, що беруть участь в експертизі.

Цей метод може бути використаний також при експертній оцінці чисельних значень показників, що мають кількісний характер.

3.Метод Черчмена—Акофа. Цей метод використовується при кількісній оцінці порівняльної переваги альтернативних варіантів і допускає коректування оцінок, що дають експертами. У методі передбачається, що оцінки альтернативних варіантів — ненегативні числа, і, якщо альтернативний варіант а₁ важливіше альтернативного варіанта а₂, тo f(a₁) більше, ніж f(a₂), a оцінка одночасних реалізації альтернативних варіантів а₁ і а ₂ оцінюється як f(a₁)+f(a₂).

Всі альтернативні варіанти ранжируются по перевазі, і кожному з них експерт призначає кількісні оцінки, як правило, у частках одиниці. Далі експерт зіставляє по перевазі альтернативний варіант а₁ і суму інших альтернативних варіантів.

Якщо він переважніше, тo й значення f(a₁) повинне бути більше сумарного значення інших альтернативних варіантів, у противному випадку - навпаки.

Якщо ці співвідношення не виконуються, то оцінки повинні бути відповідним чином скоректовані.

Якщо варіант а₁ менш кращий, чим сума інших альтернативних варіантів, то він рівняється із сумою інших альтернативних варіантів, за винятком останнього.

Якщо альтернативний варіант на якомусь кроці виявився переважніше суми інших альтернативних варіантів і для оцінок це співвідношення підтверджується, то варіант а₁ з подальшого розгляду виключається. Цей процес триває доти, поки послідовно не будуть переглянуті всі альтернативні варіанти.

При практичному застосуванні у випадку досить великого числа порівнюваних альтернативних варіантів у метод можуть бути внесені деякі корективи, що знижують його трудомісткість. Так, наприклад, відразу може визначатися сума найбільшого числа альтернативних варіантів з відкиданням менш кращих варіантів, що менше, ніж f(a₁) і т.д.

4. Метод лотерей. Відповідно до цього методу для будь-якої трійки альтернативних варіантів а₁, а₂, а₃, розташованих у порядку убування переваги, експерт указує таку ймовірність р, при якій альтернативний варіант а₂ рівноцінний лотереї, при якій альтернативний варіант а₁ зустрічається з імовірністю р, а альтернативний варіант a₃-c імовірністю 1 -р.

На підставі послідовної оцінки порівняльної переваги деякого числа трійок альтернативних варіантів розраховуються числа u₁,u₂,…,u_n за допомогою яких формується лінійна функція корисності виду

u₁p₁ + u₂p₂ + … + u_np_n

де p₁, р₂,..., р_п — імовірності, з якими розглядаються альтернативні варіанти a₁, а₂, ...,а_п.

Ця формула дозволяє порівнювати по перевазі різні лотереї, що характеризуються різними ймовірностями реалізації альтернативних варіантів a₁, а₂, ...,а_п.

Методи одержання якісних експертних оцінок. Іноді специфіка об'єктів експертного оцінювання така, що експерти утрудняються дати кількісні оцінки значень оцінюваних показників або об'єкту в цілому, а в деяких випадках такі оцінки попросту не виправдані й не дозволяють одержати досить надійну експертну інформацію. У цих випадках нерідко істотно більше доцільне використання методів якісної оцінки об'єктів експертизи.

1. Експертна класифікація. Цей метод доцільно використати, коли необхідно визначити приналежність оцінюваних альтернативних варіантів до установленим і прийнятим до використання класам, категоріям, рівням, сортам (далі - класам). Він може бути використаний і й тоді, коли конкретні класи, до яких повинні бути віднесені оцінювані об'єкти, заздалегідь не визначені. Може бути заздалегідь не визначене й число класів, на яке виробляється розбивка оцінюваних об'єктів. Воно може бути встановлено лише після завершення класифікації.

2. Метод парних порівнянь. Метод парних порівнянь є одним з найпоширеніших методів оцінки порівняльної переваги альтернативних варіантів. Експертові послідовно пропонуються пари альтернативних варіантів, з яких він повинен вибрати більше кращий. Якщо експерт щодо якої-небудь пари варіантів утрудняється це зробити, він вправі порахувати порівнювані альтернативні варіанти рівноцінними або непорівнянними.

Після послідовного пред'явлення експертові всіх пар альтернативних варіантів визначається їхня порівняльна перевага по його оцінках. У результаті парних порівнянь, якщо експерт виявився послідовним у перевагах, всі оцінювані альтернативні варіанти можуть виявитися про-ранжируваними по тім або іншому критерії, показнику, властивості. Якщо експерт визнав деякі альтернативні варіанти непорівнянними, то в результаті буде отримане лише їхнє часткове впорядкування.

3. Ранжирування альтернативних варіантів. Досить поширеною процедурою є також безпосереднє ранжирування експертом по перевазі оцінюваних альтернативних варіантів. У цьому методі експертові представляються відібрані для порівняльної оцінки альтернативні варіанти, але бажано не більше 20—30 для їхнього впорядкування по перевазі. Якщо альтернативних варіантів більше, то доцільно використання відповідних модифікацій методу ранжирувань

4.Метод векторів переваг. Цей метод частіше використовується при необхідності одержання колективного экспертного ранжирування. Експертові пред'являється весь набір оцінюваних альтернативних варіантів і пропонується для кожного з них указати, скільки, на його думку, інших альтернативних варіантів перевершує даний. Ця інформація представляється у вигляді вектора, перший компонент якого — число альтернативних варіантів, які перевершують перший; другий компонент — число альтернативних варіантів, які перевершують другий альтернативний варіант, і т.д. Якщо оцінюється 10 альтернативних варіантів, то вектор переваг може виглядати так: (3, 7, 0, 4, 8, 6, 1, 9, 5, 2).

5. Дискретні експертні криві. Якщо в меті експертизи входить розробка прогнозів або аналіз динаміки зміни показників, що характеризують об'єкт експертизи, то доцільно скористатися дискретними експертними кривими. При побудові дискретної експертної кривої визначаються набір характерних крапок, у яких спостерігається або очікується зміна тенденції зміни значень показника, а також значення показника в характерних точках. На ділянках між характерними точками передбачається, що значення показника змінюються лінійно, тобто дві сусідні характерні крапки кривої можуть бути з'єднані відрізками прямої лінії.