Процедура голосування: теореми та парадокси.
Неоінституціоналісти доводять, що у суспільстві (виборчому органі) немає раціонального підходу, порушується принцип транзитивності переваг. Подібну ситуацію Ж. Кондорсе називав парадоксом голосування. Парадокс голосування (paradox of voting) — це протиріччя, що виникає внаслідок того, що голосування на основі принципу більшості не забезпечує виявлення справжніх переваг суспільства стосовно економічних благ.
Парадокс голосування не тільки дає змогу пояснити, чому нерідко приймаються рішення, що не відповідають інтересам більшості, але і наочно показує, чому результати голосування піддаються маніпулюванню. Тому при затвердженні регламенту необхідно уникати впливу кон´юнктурних факторів, які заважали б прийняттю справедливих та ефективних законопроектів. Демократія не зводиться лише до процедури голосування, а гарантом демократичних рішень повинні бути тверді та стабільні конституційні принципи та закони. Проблема суспільного вибору постає як за умов прямої, так і представницької демократії.
Парадокс голосування – припущення теорії раціонального виборця про поведінку голосуючого, який волітиме не приймати участь у виборах, усвідомлюючи безперспективність своєї участі.
1)Правило простої більшості: рішення вважається прийнятим, якщо за нього віддали голоси 50% виборців + 1 голос. Умови ефективного застосування: вибір з-поміж двох альтернатив.
Умови неефективності: якщо альтернативи не дві, а більше, або якщо альтернативи зіставляються не за однією характеристикою, а за кількома. Наслідок – ПАРАДОКС КОНДОРСЕ: коли з-поміж кількох альтернатив кожен індивід може обрати найкращий та найгірший варіант, але узагальнити їх переваги неможливо. Критерії співставлення альтернатив між собою: незалежність недоцільних альтернатив, принцип Парето, відсутність диктату, необмежена сфера дії, колективна раціональність.
2)Теорема неможливості ЕРРОУ: створити ідеальний метод колективного вибору, який би задовольняв усі критерії відповідальності, неможливо. Наслідки теореми: політична неможливість і економічна неефективність прямої демократії; необхідність заміни прямої демократії представницькою. Недоліки представницької демократії: не відображає адекватну структуру суспільства, приватною метою агентів народу стає примноження політичної влади; дії представників зорієнтовані на максимізацію кількості голосів на виборах, розмежування суспільства на більшість, яка диктує свою волю та меншість, яку примушують до покори.
3)Теорема медіанного виборця – для отримання найбільшої кількості голосів кандидат або партія мають висувати політичну програму якомога сильніше наближену до центристських поглядів. Наслідки: стирання виразних характеристик політичних сил; ухилення від розкриття свої пріоритетів і способів вирішення важливих суспільних проблем, оскільки такі дії надаватимуть решті суспільства критерії для визначення їх політичної орієнтації і заміщення їх у бік центра. Витрати на прийняття рішення у представницьких демократіях: зовнішні політичні витрати+ безпосередні витрати на прийняття рішень.
АЛЬТЕРНАТИВНІ ПРАВИЛА ГОЛОСУВАННЯ: 1.Правило Кондорсе (попарне співставлення всіх опцій за підсумками якого переможна опція отримує кількість голосів виборців); 2.Правило Борда (зваження чисельності голосів відданих за кандидатів по групам на спеціальні бали. Бали нараховуються в зворотньому до рейтингу порядку: найменш рейтинговій позиції присвоюється 0, наступній знизу 1 і так далі; 3.Правило схвального голосування (із списку альтернатив для кожної із груп викреслюють найменш привабливі варіанти із найнижчим рейтингом); 4.Правило голосування із вибуттям: голосування проводиться у кілька етапів, на кожному з яких вибуває опція, що здобула найменшу підтримку голосів.