Пам’ятка: як готуватися до доповіді під час захисту наукової роботи та репрезентації її на захисті

1. Для студента дуже важливо оволодіти жанрами усного мовлення, що передбачає вміння працювати з додатковою літературою, самостійно здобувати й застосовувати знання, передавати їх іншим, говорити просто, виразно, зрозумілою мовою.

2. Доповідь – один із найпоширеніших жанрів публічного висловлювання. Її основна мета – донести до слухача певну інформацію так, щоб її зрозуміли і сприйняли.

3. Готуючись до публічного виступу з доповіддю, слід добре продумати її тему, структуру, визначити основну думку, скласти план, підготувати матеріал так, щоб упродовж короткого часу, відведеного для виступу (10 хвилин), викласти найсуттєвіше – те, що є результатом самостійного дослідження. Доцільно попередньо кілька разів прочитати текст доповіді вголос, бажано в присутності когось із рідних чи друзів. Слід витренувати потрібну інтонацію, перевірити за орфоепічним словником сумнівні випадки наголошування, розмежувати фрагменти, які слід докладно процитувати, і ті, які можна переповісти.

4. Оскільки доповідь загалом орієнтована на аудіосприйняття, доповідач повинен допомогти слухачам зрозуміти й запам’ятати новий матеріал: із самого початку встановити контакт з аудиторією, зацікавити темою, підтримувати увагу впродовж усього виступу.

5. У тому разі, коли результати дослідження важко сприйняти на слух, доповідач повинен подбати про унаочнення: роздавальний матеріал, схеми, таблиці, комп’ютерну презентацію тощо.

6. Щоб виступ мав успіх, був добре сприйнятий слухачами, потрібно зробити його оригінальним за викладом, своєрідним і неповторним. А для цього треба працювати над композицією доповіді. Найпоширенішою структурою доповіді вважають таку, що складається з трьох складників: вступу, основної частини, висновків. Кожна частина має свої особливості, які треба враховувати в процесі підготовки доповіді. Не варто зачитувати текст доповіді з папірця. Слід викладати основні тези на окремому аркуші і, послуговуючись ними, намагатися виступати, не заглядаючи в повний текст.

7. Від того, як оратор розпочав доповідь, значною мірою залежить її успіх. Невдалий початок знижує інтерес слухачів до теми, послаблює увагу. У вступі доповіді виокремлюють її тему, далі з’ясовують причини її вибору (актуальність, недостатня дослідженість проблеми), формулюють мету доповіді, іноді коротко викладаючи історію питання. Досвідчені доповідачі рекомендують розпочинати виступ із цікавого прикладу, цитати, афоризму тощо. У вступі також може бути використана цитата, яка змусить слухачів задуматися над словами промовця, глибше усвідомити висловлене положення.

8. Основну частину розпочинають із характеристики проблеми. Після виокремлення її основного аспекту, варто запропонувати слухачам перспективу обговорення (наприклад: „Обговорення проблеми, на наш погляд, доцільно зосередити навколо таких основних положень: 1), 2), 3)...”. Обговорення кожної конкретної тези в наступній частині доповіді робить її чіткою, логічною, даючи змогу підготувати перехід до висновків.

9. Говорити слід повільно, робити паузи, дотримуватися правильної інтонації. Не варто говорити занадто тихо, бо це справляє враження людини, яка не вірить у свої сили. Виступаючи, потрібно постійно спостерігати за аудиторією: якщо оратора перестали слухати, варто змінити тон мовлення, иавести цікавий факт, ніколи не намагатися перекричати аудиторію. Якщо погрібно заглянути до рукопису, опускають очі, не нахиляючи голови. Слід контролювати своє мовлення, уникаючи слів-паразитів, не заповнюючи паузи звуками на кшталт: „е-е-е”, „м-м-м” тощо.

10. Потрібно пам’ятати, що слухачам не байдуже, куди дивиться доповідач. Виступаючи з доповіддю, не варто час від часу поглядати у вікно, кидати погляд на стіни, опускати очі чи піднімати їх до стелі, розглядати свої руки, тим паче, дивитися на аудиторію „відсутнім” поглядом, бо, звісно, це не сприяє взаєморозумінню між оратором й аудиторією. Якщо ж під час виступу переводити повільно погляд з однієї частини аудиторії на іншу, то можна створити враження гарного зорового контакту зі слухачами. Саме за таких умов можна розраховувати на успіх.

11. Переконливе, яскраве закінчення доповіді запам’ятовують слухачі, воно залишає приємне враження про себе. Тому наприкінці варто повторити основну думку, підсумувати найважливіші положення. Якщо перші слова оратора повинні завоювати увагу слухачів, то останні – покликані посилити ефект виступу.

12. Слід бути тактовним, уживати етикетні формули на кшталт: „Вельмишановні члени комісії!”, „Дякую за увагу!”, „Дякую за запитання!” тощо. Беручи участь у дискусії, потрібно ставитися до опонента з повагою. У разі незгоди з тим чи тим зауваженням необхідно делікатно й аргументовано з’ясувати власне бачення дискутованої проблеми.

Поради щодо вибору слів:

0. для збагачення словникового запасу читайте твори авторитетних

людей, слухайте виступи інших учасників і принагідно записуйте слова та вислови, які ви хотіли б уживати у своєму мовленні;

0. виявіть, які слова ви вживаєте надто часто, і замініть їх іншими;

1. навчіться точно висловлюватися, вибирайте влучні й однозначні

слова;

0. пам’ятайте: часте вживання абстрактних понять вимагає від слухачів

великого напруження (наприклад, афоризми не можна вживати без пауз).

Конструювання речень:

0. чергуйте довгі речення з короткими; довгі речення важко сприймати

0. розуміти, натомість велика кількість коротких речень робить мовлення монотонним;

0. часте вживання особових займенників замість імен може

спричинити неправильне тлумачення сказаного;

0. основну думку завжди треба висловлювати головним компонентом

складного речення, а не підрядним;

0. речення, у якому кілька іменників стоять поряд, сприймати важко;

1. розповідь потрібно будувати від простого до складного, від

невідомого до відомого.

Жести:

0. не робіть незвичних жестів, які привертають до себе надмірну увагу,

жести мають доповнювати й супроводжувати усне слово;

0. не починайте й не закінчуйте промову несподіваним жестом.

Уміння переконувати:

0. навчіться справляти на слухачів приємне враження своїм зовнішнім

виглядом, поведінкою та манерами;

0. для того щоб переконати когось, треба знайти необхідні аргументи,

які слід упорядкувати й сформулювати;

0. якщо промовець сповнений натхнення, він неодмінно викличе

інтерес у слухачів;

0. добираючи аргументи, потрібно враховувати освітній рівень

слухачів, їхню поінформованість із теми, можливі контраргументи;

0. переконувати людину легше під час дискусії, а не на лекції;

1. промовець має справляти враження переконаної й упевненої у своїх

силах людини, яка добре знає свій предмет.

Отже, публічний виступ – це мистецтво, яке потребує творчого підходу. Свого часу Платон зауважив: „Усяка промова повинна бути складена, наче жива істота, – у неї повинно бути тіло з головою й ногами, причому тулуб і кінцівки повинні пасувати одне одному й відповідати цілому”.

Додаток З