Вступні зауваги

Виконання й захист дипломної роботи поряд зі складанням державного іспиту (для студентів-бакалаврів) є завершальним етапом здобування відповідної кваліфікації у вищому закладі освіти, формою державної атестації випускників. Випускна робота є кінцевим результатом самостійної індивідуальної науково-дослідницької діяльності студента, результатом наукового пошуку, що підбиває підсумки вивчення ним дисциплін, передбачених навчальним планом підготовки фахівців, та проходження всіх навчальних і виробничих практик, а також переддипломної практики (студентами освітньо-кваліфікаційного рівня „спеціаліст” і „магістр”). Випускник повинен підтвердити рівень загальнотеоретичної й спеціальної підготовки. Дипломна робота є атестаційною роботою, на підставі захисту якої та успішного складання комплексного іспиту зі спеціальності (для бакалаврів) Державна екзаменаційна комісія (ДЕК) вирішує питання про присвоєння її авторові фахової кваліфікації й рекомендує видати диплом спеціаліста або магістра.

Метою виконання кваліфікаційного (дипломного) дослідження є розв’язання професійної проблеми, що ґрунтується на комплексному опрацюванні теоретичного матеріалу, застосуванні методів дослідження, а також практичного застосування теоретичних знань для реалізації конкретних завдань.

Основними завданнями кваліфікаційної (дипломної) роботи є:

– виявлення, систематизація, закріплення та розширення теоретичних знань і практичних умінь, навичок застосовувати їх для розв’язання конкретних наукових завдань освітньо-кваліфікаційного рівня „спеціаліст” і „магістр”;

0. опрацювання проблеми, що не має достатнього висвітлення в науковій літературі;

0. виявлення й уведення в науковий обіг нових теоретичних джерел та не задіяного досі фактичного матеріалу;

0. установлення нових зв’язків між відомими явищами;

1. самостійні висновки, рекомендація про використання в науці та на практиці результатів дослідження;

0. самостійність дослідження: у науковій роботі хоч щось повинно бути новим, зокрема висновки й узагальнення на основі власноруч одержаних результатів;

1. у науковому дослідженні слід об’єктивно й критично оцінювати будь-які його результати: кожний дослідник повинен уміти критично оцінювати свою діяльність і результати роботи своїх попередників, правильно й неупереджено ставитися до критики;

0. значущість опрацювання теми, глибина її осмислення й аналізу;

1. обґрунтована мотивація обраного аспекту висвітлення проблеми;

0. чітка характеристика мети, завдань, об’єкта, предмета, гіпотези (якщо потрібно), методів дослідження;

1. логічна, умотивована структура роботи: виклад матеріалу повинен базуватися на засадах логічної послідовності й безперервності; наступна думка має витікати з попередньої;

0. доказовість, аргументованість суджень і висновків, точність наведених свідчень; неприпустимість використання прикладів без їх аналізу;

0. аналітичний, критичний огляд наукової літератури з теми дослідження, вивчення інших джерел інформації;

0. з’ясування історіографії досліджуваної проблеми, стану її практичного розв’язання;

0. теоретичне узагальнення накопиченого фактичного матеріалу, результатів дослідження;

0. обґрунтування конкретних практичних рекомендацій, реальних пропозицій;

0. досконале володіння науково-довідковим апаратом;

1. бездоганне мовне оформлення, уникнення загальних фраз, тавтології;

2. належне технічне оформлення;

3. наявність усіх необхідних супровідних документів, що повинні відповідати вимогам, визначеним Міністерством освіти і науки України й університетом.

________________

ДИПЛОМНА РОБОТА

ЯК РІЗНОВИД НАУКОВОЇ ТВОРЧОСТІ СТУДЕНТІВ

Наукова робота виконується для того, щоб у кінцевому підсумку в обраній галузі здобути нові знання. З самого початку наголошуємо ще раз: здобути нові знання! Тому застерігаємо від помилкового уявлення про наукову роботу як про твір компілятивний, зітканий із чужих думок, який базується на результатах досліджень інших мовознавців, викладених у відомих чи маловідомих працях. Безсумнівно, будь-якому дослідникові, а тим більше молодому, важко здобути абсолютно нові знання, оскільки майже в кожній галузі науки працювало не одне покоління вчених і кожне покоління щось додавало до знань, набутих попередниками. Тому лінгвісти, як правило, розширюють, доповнюють, уточнюють, конкретизують відомі дані або поширюють відомі результати на нові системи й підсистеми мови. Дослідження мовознавця-початківця – це форма поглибленого навчання й наукової підготовки майбутнього фахівця. У процесі його виконання студент розширює знання шляхом поглибленого вивчення однієї з тем вишівського курсу української мови, набуває навичок самостійного ведення наукової роботи.

Дослідження студента, зрозуміло, відрізнятиметься від роботи зрілого лінгвіста. Проте за будь-яких умов до науково-лінгвістичного дослідження філолога висувається низка вимог. Юний мовознавець повинен виявити добру обізнаність із доступною літературою з проблеми, уміння її аналізувати, робити зіставлення й висновки. Його розвідка має містити елементи наукового пошуку: базуватися на самостійно дібраному мовному матеріалі, який увиразнює відомі наукові положення, або по-новому їх інтерпретує. Лінгвіст у системі НДРС мусить навчитися чітко визначати мету й завдання роботи, відповідно до цього систематизувати й аналізувати мовні факти, уміти узагальнювати результати пошуків, обґрунтовано формулювати висновки.

Робота має бути написана грамотно, з дотриманням усіх норм наукового стилю української літературної мови, добре відредагована (технічно та граматично).