Прикметник

1. Початковою формою прикметника є форма на­зивного відмінка однини чоловічого роду.

2. Лексичні значення прикметників дуже різноманітні. Прик­метник може виражати: ознаку за кольором (чорний, си­ній); ознаку за розміром (великий, широкий, вузький); ознаку за чуттє­вими якостями (гарячий, холодний, важкий, кислий, гір­кий); ознаку за зовнішніми властивостями (круглий, товстий, худий, блідий, тонкий, рівний, кривий); ознаку за внутрішніми власти­востями (сміливий, розумний, боязливий); ознаку за від­ношенням до предмета, явища (шовковий, залізний, дерев'яний, дощовий, сільський); ознаку за відношенням до особи чи тварини (люд­ський, тваринний, братерський); ознаку за відно­шенням до місця (хатній, степовий, лісовий); ознаку за відно­шенням до часу (ранковий, вчорашній, січневий), ознаку за відношенням до абстрактного поняття (філософський, аб­стракттний, біологіч­ний); ознаку за відношення до дії (лі­чиль­ний, підготовчий, приїжджий, залежний); ознаку за від­но­шен­ням до числа (под­війний), ознаку за приналежністю (ма­терин, братів, батьків) та багато інших.

3. За значенням прикметники поділяють на такі розряди: якісні, відносні, присвійні. Є також проміжні розряди: відносно-якісні, присвійно-відносні, присвійно-якісні.

4. Ступені порівняння можуть мати лише якісні прик­метники (за незначним винятком). Вищий ступінь виражаємо за допомо­гою додавання до основи прикметника (без суфіксів -к-, -ок-, -ек-) суфікса -ш- або -іш- (солодший, новіший); сполу­ченням прислів­ника більш (або менш) та звичайної форми прикметника (більш солодкий, менш вигідний), зрідка також суплетивно (малий – менший, гарний – кращий, поганий – гір­ший, великий – більший). Найвищий ступінь виражається префіксом най- з формою вищого ступеня прикметника (най­солодший, найновіший, найкращий); при­слів­ника найбільш (або найменш) та звичайної форми при­кмет­ника (самий солодкий, найбільш вигідний); зрідка дода­ванням до звичайної форми прикметника (найменш шкідливий) префікса пре- (премудрий, предобрий).

5. Категорію суб’єктивної оцінки можуть мати лише якісні прикметники. Позитивна оцінка виражається додаванням до основи прикметника суфіксів -еньк- (солоденький), -есеньк- (но­весенький), -ісіньк- (новісінький). Негативна оцінка виража­ється додаванням до основи прикметника суфіксів -енн- (здо­ровенний), -езн- (здоровезний), -ущ- (хитрющий).

6. Звичайними для сучасної української мови є повні (членні) форми прикметників. Всі вони є стягненими, за винятком форми називного відмінка чоловічого роду однини, яка є нестягненою, але скороченою. У прикметниках жіночого та середнього роду в однині і в прикметниках всіх родів у множині в називному і знахідному відмінках паралельно зі стягненими формами в народних піснях і віршах можуть вживатись форми нестягнені (чистая, чистую, чистеє, чистії).

Короткі (нечленні) форми паралельно з повними бувають лише в називному відмінку однини прикметників чоловічого роду (здоров, винен, красен, зелен) у певних стилях мови. При­свійні прикметники у називному (і знахідному, що має форму називного) відмінку однини чоловічого роду мають лише коротку форму (батьків, материн).

7. Прикметники, основа яких закінчується на твердий при­голосний (таких більшість), належать до твердої групи (новий, сільський, народний). Прикметники, основа яких закін­чується на м’який приголосний, відносять до м’якої групи (синій, давній). Лише кілька складних прикметників на -лиций може бути віднесена до мішаної групи (білолиций, блідолиций тощо).

8. Рід у прикметниках морфологічно виражається тільки в однині. У множині прикметники за родами не відмінюємо. Засобом вираження граматичних значень ро­ду (в однині), числа і відмінка у прикметниках виступає лише флексія.

9. Прикметник звичайно залежить від іменника і виступає в ролі означення, напр.: Із перлистого туману При яснім моїм вікні Устає півсонний ранок... (М.Рильський). Може залежати від іменника і виступати в ролі іменної час­тини складеного присудка: Мати була височенька... (О.Копиленко). Зрідка може залежати від дієслова і виступати час­тиною присудка. Напр.: Весна стояла суха і вітряна (М.Коцюбинський).