Рекомендована література

1. Вихованець І. Р. У світі граматики. – К.: Рад. школа, 1987.

2. Дика Н. Робота над граматичними (морфологічними) помилками //Дивослово. – 2002.– №12. – С.30-33.

3. Дмитренко Г. Займенник (6 клас) // Урок української. — 000.–№10.–С.30-35.

4. Кулькова Г.П. Граматика української мови в таблицях. — К.: Рад. Школа, 1998.

5. Плющ М.Я. Вивчення морфології в 5-6 класах. К.: Рад. школа, 1988.

6. Рудницька О. Б. Формуючи творчу інтелектуальну особис­тість (опис власного досвіду) // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2002. – № 5. — С. 48-56.

7. Стріха А.Д., Гуревич А.Ю. Цікава граматика — К.: Рад. шко­ла, 1991.

8. Шкільник М.М. Проблемний підхід до вивчення частин мови. – К.: Рад. школа, 1986.

Тема. Методика вивчення синтаксису

Студенти повинні усвідомити основи методи­ки вивчення синтаксису; розвивати фахові вміння і навички скла­дати поурочний план вивчення синтаксичного матеріалу, доціль­но застосовувати методичні шляхи подолання труднощів у вив­ченні словосполучення, речення.

Базові поняття: методика синтаксису як розділ методики ук­раїнської мови, принципи вивчення синтаксису, методичні прийоми вивчення синтаксису, синтаксичний розбір, синтаксич­на помилка.

Методичні коментарі

Синтаксичні вміння учнів – складова частина вмінь з україн­ської мови. Учні повинні вміти: знаходити в реченні граматичну ос­нову і словосполучення, головне та залежне слово у них. У середніх класах – будувати словосполучення усіх видів і доречно вживати їх у власному мовленні; розрізняти в тексті прості й складні речення, визначати їх типи, виділяти члени речення, визначати способи їх вираження, знаходити вставні слова, словосполучення і речення, ві­докремлені другорядні члени речення, здійснювати синтаксичний розбір будь-яких типів речення, будувати прості й складні речення всіх вивчених типів і доречно вживати їх у власному мовленні від­повідно до стилю тексту; синтаксично обґрунтовувати пунктуацію конкрет­ного тексту, а в окремих випадках – і орфографію, синтакси­чно обґрунтовано вдосконалювати, правити текст: усувати помилки і недоліки в побудові речень, у зв'язках між ними, виправляти пунк­туаційні помилки; оцінювати власний і чужий текст з точки зору синтаксичної складності, різноманітності, правильності, з точки зору комунікативної доцільності вибору синтактичних засобів мови.

Синтаксичні вправи: виявлення зв'язків між словами у слово­сполученні та реченні за допомогою питань, побудова питання до члена речення; синтаксичний розбір різних видів: загальна характе­ристика речення, яке аналізується, а також його складових частин; називання членів речення та їх характерис­тика; пояснення пунктуа­ції; виділення словосполучень та їх характеристика; складання різ­них схем речень; виявлення внутрішніх зв'язків у реченнях. Побудова словосполучень зада-них типів: з узгодженням, керуванням, приляганням; «дієслово + іменник» і т.п.; побудова речень за схе­мою; виділення речення з потоку мовлення; виразна вимова речення; пояснення інтонації, з якою промовляється те чи інше речення у тек­сті та ін.

Синтаксичні помилки у мовленні учнів – вид грама­тич­них, мовленнєвих помилок: порушення узгодженості; порушен­ня прий­менникового і безприйменникового керування; пору­шен­ня зв'язку між займенниками і тими словами, на які вони вказу­ють; займенни­кове дублювання підмета, інших членів речення; пропуски членів речення; синтаксичні повтори, однорідність синтаксичних констру­кцій: неправильний порядок слів у речен­ні; неточне вживання спо­лучників у складносу­рядному і склад­но­підрядному реченні; невід­повідність форм дієслова у реченні; змішування форм прямої і не­прямої мови та ін. Причини синтак­сичних помилок: погане знання правил і невміння застосовувати їх: нездатність охопити свідомістю весь обсяг речення чи декіль­кох речень; малий обсяг упереджуючо­го синтезу мовлення. Наслідком синтаксичних помилок можуть бути пунктуаційні помилки.