Тренувальні вправи та контрольні завдання Теоретичний блок

1. Розкрийте зміст і завдання шкільного курсу фонетики та орфоепії, його значення, зв'язок з іншими розділами мови.

2. Як реалізуються принципи спадкоємності і перспектив­ності у засвоєнні фонетики?

3. Назвіть теоретико-практичні методи навчання фонетики та орфоепії.

4. У чому полягає значення орфоепічних норм?

5. Розкрийте значення специфічних принципів навчання фонетики й орфоепії.

6. Які наочні посібники доцільно застосовувати під час вив­чення звукової системи мови?

7. Охарактеризуйте нетрадиційні підходи до навчання фонетики орфоепії в школі.

Практичний блок

1. Підготуйте повідомлення на тему «Взаємозв'язок вивчен­ня фонетики та формування орфоепічних навичок учнів».

2. Для кращого засвоєння теми «Подвоєння і подовження приголосних» (5-й клас) складіть опорні таблиці.

3. Для активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках мови доцільно використовувати словесні ключі. Складіть словесні ключі до вивчення сонорних, м'яких і глухих приголосних.

4. Щоб сформувати в учнів цілісне уявлення про звуки і бук­ви, особливості творення голосних і приголосних, розробіть уза­гальнюючі схеми: «Звуки і букви», «Голосні і приголосні звуки». Використайте при цьому матеріал підручника укра­їнської мови для 5-го класу.

5. Підготуйте завдання для вдосконалення орфоепічних на­вичок учнів і подолання діалектизмів у їхньому мовленні з вико­ристанням ТЗН.

2. Складіть систему вправ до вивчення теми «Ненаго­лошені голосні е, о в коренях слів».

3. Використовуючи нетрадиційні підходи до вивчення фоне­тики й орфоепії, розробіть план-конспект уроку (тему виберіть самостійно).

Рекомендована література

1. Бондарчук Л.І. Методику підказує текст: навчальний посібник. – Тернопіль: Мальва – ОСО, 2001.

2. Блик О.П. Фонетика. Орфоепія. Графіка. Орфографія: Посібник для вчителів. – К.: Рад.шк., 1988.

3. Методика навчання рідної мови в середніх навчальних закладах /З а ред. М.І. Пентилюк. – К.: Ленвіт 2000.

4. Миронюк Н.П. Орфоепія в 4-8 класах. 1К, Рад. школа, 1986.

5. Олійник І. С, Іваненко В.К. та ін. Методика викладання ук­раїнської мови в середній школі /За ред. І.С. Олійника. — К.: Вища школа, 1989.

6. Симоненкова Л.М. Вивчення фонетики і морфології в умовах місцевих говорів. – К.: Рад.шк., 1981.

7. Тоцька Н.Г. Дидактичний матеріал з фонетики. – К.: Рад.шк., 1991.

Тема. МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ ЛЕКСИКИ І ФРАЗЕОЛОГІЇ

Студенти повинні свідомо засвоїти принципи, методи і прийоми збагачення словника учнів; вміти аналізувати навчаль­но-мето­дичну літературу з питань вивчення лексики і фразео­логії, роз­робляти поурочний план з мови, у ході рольової гри доступно вик­ладати учням мету і зміст вивчення мовної теми.

Базові поняття: міжпредметні зв'язки, методичні принципи вивчення лексики і фразеології, лексичні вправи, фразеологічні вправи, словникова робота, лексична помилка.

Методичні коментарі

Лексичні уміння учнів – важливий складник знань з укра­їнської мови. Учні повинні вміти: тлумачити лексичне значення загально­вживаних слів, визначати лексичне значення слова, з яким воно вжите у реченні; підбирати до слова синоніми і антоніми; знаходити у тексті діалектні, застарілі та професійні слова; у ході аналізу текс­ту знаходити слова різних функціо­нальних стилів; користуватися основними словниками (шкіль­ними): тлумачними, антонімів, запо­зичених слів та ін.; доцільно вживати слова в тексті та знаходити невдале слововживання; оцінювати текст з точки зору лексики: різноманітності, точності вибору слова, відсутності повторів та ін., з точки зору комунікативної цілеспрямованості вибору слова.

Лексика в школі вивчається впродовж усього курсу мови з 1-го по 12-й класи. У початкових класах учні знайомляться з окре­мими лексичними поняттями без позначення їх термінами. Так, у 1 -му класі дається загальне уявлення про слова — назви предметів, ознак, явищ дійсності, засвоюються окремі власне українські загальновживані слова (олівець, гумка, рядок, зошит, лялька, го­динник, малюнок, кишеня та ін.) У 2-му класі проводяться спо­стереження за лексичним значенням слова, звертається увага на тематичні групи слів, на синоніми, антоніми (без термінів). У 3-му класі увага приділяється спосте­реженням за прямим і переносним значенням слів, випадками багато­значності, найуживанішими омонімами (без терміна), формуван­ню уявлень про роль синонімів, антонімів у тексті, ознайомлен­ню з найпоширенішими фразеоло­гізмами. У 4-му класі розши­рю­ються уявлення про лексичне зна­чення окремих частин мови, їх синонімію, антонімію.

Згідно з чиноюпрограмою української мови систематич­ні наукові знання з лексики й фразеології учні одержують в 5-6-х класах. У наступних класах робота над лексикою й фразео­логією продовжується у зв'язку з вивченням програмового матері­алу. Учні звертають увагу на відмінності між лексичним і граматич­ним значеннями слів у їх єдності, на залежність граматичних форм від лексичних значень (мати — іменник, мати — дієслово), на стилістичне забарвлення слів, навчаються будувати за допо­могою слів словосполучення, речення, спосте­рі­гають за синтак­сичною роллю фразеологізмів, структурою прислів'їв, приказок, крилатих висловів тощо. При цьому важливо, щоб учитель широко викори­стовував на уроках мови тексти програ­мових літературних творів.

Автори чинної програми з рідної мови в «Пояснювальній за­писці» орієнтують на цілеспрямоване збагачення активного словника учнів характерними для української мови словами (бе­региня, водограй, оберіг, розбудова, сукня, осоння, крислатий, ґречний, нездужати, баритися, либонь, сливе, попри), етнокуль­турознавчими лексемами, а також фразеологізмами, прислів'ями, приказками, афоризмами. Зміст цієї роботи визначають чинні підручники.

Опанування лексики і фразеології в школі проводиться в двох напрямах: засвоєння учнями передбачених програмою наукових відомостей з цих розділів мови, систематичне збага­чен­ня слов­никового запасу учнів і вироблення на основі одержа­них знань комунікативних умінь та навичок.

Ефективними методичними прийомами навчання лексики і фразеології є робота з різними словниками (тлумачним, перек­лад­ним, словником синонімів, фразеологізмів та ін.), вільний і твор­чий диктанти, мовний розбір (лексичний, фразеологічний, сти­лістичний), спостереження над уживанням лексичних засо­бів, фразеологізмів у художніх текстах, складання речень, текстів з поданими словами, фразеологізмами.

Лексичні вправи: знаходження в тексті нових слів або нових значень слів та їх сполучень, пояснення значень і доціль­ності їх вживання; аналіз будови слів та способів їх творення; підбір спільнокореневих слів, синонімів, антонімів, розмежуван­ня омонімів; складання власних словників і робота з різними навчальними слов­никами; пояснення правопису складних слів – відповідно до їх утво­рення; активізація засво­єних слів – вико­ристання їх у реченнях, сло­восполученнях і зв'язних текстах, коментар до їх вживання; вияв­лення у процесі самоперевірки та взаємного рецензування учнівсь­ких творів різних лексичних помилок, пояснення характеру поми­лок, їх виправлення - заміна слів, заміна поєднань із цим словом, пере­бу­дова речень та ін. Лексичні вправи комбінуються, поєдну­ються із граматичними, словотвірними, орфографічними, орфое­піч­ними та іншими вправами.

Лексичні помилки учнів – помилки у слововживанні, у виборі слова: неточність вибраного слова (тобто помилки на неправильне вживання синонімів, па­ронімів), вживання діалект­них і просторічних слів у літературному мовленні, необґрунто­ване вживання слів різних стилів та емоційно-оцінних слів, повторення того самого слова або спільнокореневих слів, непра­вильне вживання фразеологізмів, невдале викорис­тання образів, вживання зайвих слів (багатослів'я) та ін. Вивчаються причини лексичних помилок: різні ненормативні мовленнєві явища, незнання норм, невміння чи небажання користуватися словни­ками, бідність словника, поспіх у виборі слів та відсут­ність самоконтро­лю, несформованість відчуття мови.

Фразеологічні вправи – вид вправ з української мови. У школі використовуються такі види фразеологічних вправ: знахо­дження фразеологізмів у тексті літературних творів, пояснення їх значень; синонімічні заміни фразеологічних одиниць, аналіз їх складу; пояс­нення застарілих слів чи їх новизни у фразеологіч­ній одиниці; робо­та з фразеологічними словниками і складання власних фразеологіч­них словників; характеристика стилістичних аспектів фразеологіч­них одиниць, пояснення доцільності їх вживання у тому чи іншому тексті; побудова власних речень і невеликих текстів з використан­ням фразеологічних одиниць; вживання фразеологізмів у письмово­му та усному мовленні без спеціального завдання.