Лінгводидактичні принципи

Лінгводидактика - термін, який вживається багатьма дослідниками-методистами для позначення фундаментальної частини ме­тодики, в якій досліджуються закономірності засво­єння мови, вирі­шуються питання змісту курсу мови на основі лінгвістичних дослі­джень, вивчаються труднощі засвоєння мате­рі­алу з мови та їх при­чини, визначаються принципи і методи навчання та ін.

Розвиток логічного мислення на уроках української мови.

Логічне мислення - один із видів мислення, поряд з предметно-діяльнісним і наочно-образним мисленням; безпо­середньо пов'язане з мовою, реалізовується у формі мовлення - внутрішнього чи зовні­шнього. Мовлення - канал розвитку думки, спосіб її формування. Тому розвиток мовлення учнів розглядається як найважливіший спосіб розвитку логічного мис­лення. Останньому сприяють всі види робіт із розвитку мовлен­ня: збагачення й активізація словника, за­своєння граматичних форм мови, робота над зв'язним текстом, тво­ри і т.п.

Розвиток логічного мислення відбувається у навчальній діяль­ності, під час виконання завдань із граматики, орфографії, у мовно­му аналізі. Особливо ефективними є пізнавальні завдан­ня, елементи проблемного навчання, побудова алгоритмів вирі­шен­ня орфографі­чних завдань і т.п.

Основою розвитку логічного мислення є засвоєння систе­ми мо­вних понять, розуміння структури мови, закономір­ностей її функці­онування. Умовою успіху виступає висока пізнавальна активність учнів, розвивальне навчання української мови.

Логіка у навчанні української мови. Логіка - наука про за­кони і форми мислення; вивчає закони мислення, форми думки: по­няття, судження; зв'язків думки: умовиводи та їх види. Логіка надає рекомендації для правильної побудови судження, для послідовного, обґрунтованого мислення, яке не містить протиріч і відповідно ре­комендації для таких самих якостей мовлення. Логіка як самостій­ний предмет у школі не вивчається, але вимоги логіки є важливими для розвитку мовлення учнів, вони вводяться через систему логіч­них вправ, через побудову доведень, суджень, прийоми виправлення логічних помилок.

Логічне мислення - один з видів мислення поруч з пред­метно-дійовим і наочно-образним; це абстрактне, понятійне, мовленнєве мислення, яке складає другу сигнальну систему людини. Логічне мислення - це соціально-обумовлений, невід­рив­но пов'язаний із мо­вленням психічний процес пошуку та відкриття суттєво нового, процес опосередкованого і узагальне­ного відображення дійсності. Логічне мислення виникає із чуттєвого пізнання і розвивається у пізнавальній, навчальній діяльності, виконанні завдань, у викорис­танні прийомів активної пізнавальної діяльності учнів. Особливо велика роль мовлення як важливого каналу розвитку інтелекту, тоб­то логічного мислення. У процесі мовного оформлення (усного чи письмового) знань, результатів спостереження, дій, вирішення за­вдань та ін. відбувається тренування механізмів мислення і мовлен­ня. У процесі мовного оформлення думки, відбувається формування власне думки, яка стає чіткішою, послідовнішою, зрозумілою для інших і для самого себе. Розвиток логічного мислення - одне із важ­ливих завдань навчання української мови.

Логічні вправи — вид вправ із мови, які входять у систему роз­витку мовлення в молодших класах. В основі логічних вправ лежать операції групування, виділення частин цілого, підпорядкування ви­дових понять родовим, класифікації, порівняння, опису, визначення понять, побудови суджень та умовиводів, протиставлення та інші аналітичні й синтетичні операції. Логічні вправи виконуються па словниковому матеріалі, а також шляхом побудови словосполучень, речень і зв'язних текстів.

Логічні помилки учнів - один із видів немовленнєвих поми­лок, які допускають учні у творах і в усному мовленні, а також пов'язаних з недотриманнями вимог логіки: пропущення суттєвих фактів чи деталей, якщо вони порушують зв'язність тексту; необґрунтовані висновки, які суперечать сказаному; вживання одного і того ж терміну в різних значеннях в одному тексті без необхідності пояснень; висловлення в одному тексті двох точок зору з одного пи­тання, які виключають одна одну; «логічне коло» у визначенні будь якого поняття (наприклад, «міркування - це такий текст, в якому автор міркує») помилкові судження, які виникають унаслідок поєд­нання різнорівневих понять, що не підлягають зіставленню. Логічні помилки виправляють головним чином в індивідуальній роботі з учнями, на основі аналізу змісту твору.

Розвиток мовлення учнів - процес оволодіння мовленням: за­собами мови (фонетикою, лексикою, граматикою, культурою мов­лення, стилями) і механізмами мовлення - його сприйняття і висло­влення своїх думок. Процес розвитку мовлення проходить у дошкі­льному і шкільному віці, у дорослого.

Термін розвиток мовлення використовується також у вузько­му методичному значенні: спеціальна навчальна діяль­ність учнів і вчителя, спрямована на оволодіння мовленням; відповідний розділ курсу методики української мови. Основні умови успішного розвит­ку мовлення учнів у школі: розвиток фізіологічних механізмів мов­лення; потреби у спілкуванні, вис­лов­люванні думки; наявність мов­ного середовища, яке сприяє розвитку мовлення учнів; наявність суттєвого, значу­щого матеріалу, що містить зміст мовлення; оволо­діння теоретичними знаннями про мову, її закономірностями, по­стійне корегування мовлення, підпорядковане правилам, оволодіння культурою мовлення. Розвиток мовлення нерозривно пов'язаний із розви­тком мислення, сприяє йому. В школі розроблена система роз­витку мовлення учнів, яка включає організацію мовленнєвих ситуа­цій, мовного середовища, словникову роботу, синтаксичні вправи, роботу над текстом (зв'язним мовленням), інтонаціями, над виправ­ленням і вдосконаленням мовлення. Вся робота з розвитку мовлення спирається на курс граматики, лексики, фонетики, словотвору, сти­лістики, а також на теорію мовлення і тексту, яка не входить у про­граму для учнів, але використо­вується як основа методики розвитку мовлення учнів.

Розвиток пам'яті у навчанні української мови. Пам'ять по­лягає у запам'ятовуванні, зберіганні та згодом у відтворенні люди­ною її знань, досвіду. На основі пам'яті діє мислення та уява. Види пам'яті: за змістом - рухлива, емоційна, образна і словесно-логічна (мовленнєва); за метою діяльності – мимовіль­на та довільна, за три­валістю збереження матеріалу – довготри­вала, короткотривала й оперативна. Для мовлення особливо важливі розвинуті механізми оперативні пам'яті, здатність швидко і точно актуалізувати необхід­ні слова, будувати словосполучення та речення. Риси гарної пам'яті: швидкість, точність і міцність запам'ятовування, готовність до від­творення, активність пам'яті. Для синтезу мовленнєвих висловлю­вань важливий значний обсяг оперативної мовленнєвої пам'яті. У системі навчання української мови необхідно запам'ятати достатню кількість слів та їх значень, словосполучень і способів сполучення слів у них. У мовній пам'яті важлива основа запам'ятовування і збе­реження в пам'яті: зорова пам'ять, слухова і логічна. Для розвитку пам'яті використовуються вправи із запам'ятовування текстів, від­творення їх з пам'яті, в тому числі письмове, запам'ятовування гра­матичних правил та ін.

Розвиток пізнавального інтересу до української мови. Один із елементів мотивації навчання, активне ставлення учнів до матері­алу і до самого пізнання, відповідний настрій учнів. У молодших школярів переважає інтерес до форм, прийомів пізнавальної діяль­ності, у старших - до змісту, до самого пред­ме­та «українська мова». У методиці розробляються прийоми, види робіт, які пробуджують інтерес: цікаві прийоми, ігрові моменти, елементи змагань, добира­ються яскраві за змістом і формою тексти, використовуються карти­ни та інші наочні посібники, а також гумор. Поміж видів робіт з української мови за ступенем інтересу учнів перше місце посідають творчі роботи -твори, перекази, усні розповіді, творчі перекази про­читаного, виразне читання і декламація, прийоми драматизації, ви­рішення проблемних, пізнавальних завдань із граматики, орфографії, словотвору, складання алгоритмів орфографічних дій, схем, таблиць та ін. Високий інтерес до позакласної роботи з української мови.