Позакласна робота з української мови

Значення позакласної роботи з української мови. Прин­ципи організації позакласної роботи. Взаємозв'язок позакласної роботи з класними заняттями. Зміст позакласної роботи. Основні форми позакласної роботи: заняття мовного гуртка, проведення мовних тижнів, тематичних вечорів, читацьких конференцій, дитячих ранків на мовні теми, випуск стінгазети, виготовлення альбомів, журналів, наочних посібників, підготов­ка повідомлень і доповідей, підготовка виступів і виступи по радіо, екскурсії на радіовузли, в редакцію, друкарню та інші місця, пов'язані з роботою над мовою; виставки, мовні ігри, вікторини, конкурси, олімпіади. Елементи наукового досліджен­ня у позакласній роботі.

Факультативні заняття з українсь­кої мови. Факульта­ти­ви з української мови як засіб здійснення диференційованого навчання, підвищення теоретичного і практичного рівня підготовки учнів з української мови, розвитку і поглиблення інтересу до української мови – програми факультативних курсів. Специфіка роботи на факультативних заняттях.

__________________

СИСТЕМА ОРІЄНТИРІВ ДЛЯ САМОСТІНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ З КУРСУ „МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ”

Тема. Методика української мови як наука і навчальна дисципліна

Студенти повинні усвідомити відомості про мето­дику української мови як науку і навчальну дисципліну; самостійно працювати з навчально-методичною літе­ратурою.

Базові поняття: методика навчання української мови як на­ука, методика української мови як навчальна дисципліна, зв'я­зок лінгвометодики із суміжними дисциплінами, джерела розвит­ку методики мови, лінгводидактика, методи дослідження в мето­диці української мови, методична спадщина.

Методичні коментарі

Методика української мови – педагогічна наука, яка вивчає закономірності навчання школярів української мови, тобто зміст на­вчання, методи роботи вчителя, учнів, процеси засвоєння матеріалу, труднощі, ефективність рекомендованих методів і прийомів. Мето­дика української мови, визначаючи зміст навчання, забезпечує шко­лу навчальними програмами, підручниками та іншими посібниками; розробляє методичні посібники для вчителів і методичні вказівки для учнів, досліджує процеси засвоєння матеріалу учнями, оцінюю­чи на цій основі методи і прийоми.

Галузі та розділи методики української мови: методика української мови у початковій школі, середній школі, у ВНЗ; методика розвитку мовлення дітей у дитячо­му садку; методика української мови як рідної, як другої мови у на­ціональній школі і методика української мови для іноземців. У ме­тодиці україн­ської мови як рідної виділяються такі розділи: загальні питання методики; методика навчання грамоти, чи букваристика – складова частина методики початкового навчання; методика на­вчання читання; методика граматики; методика орфографії і пункту­ації; методика розвитку усного і писемного мовлення учнів; методи­ка позакласної роботи з української мови; мето­дика факультативів. Виділяють також підрозділи: методика твору, методика словникової роботи, методика правопису ненаголошених голосних і т.п.

Зв'язки методики української мови з іншими науками: з лінгвістикою – у визначенні змісту предмета, у врахуванні закономірностей функціо­нування мови; з педагогікою - у роз­роб­ці основних освітньо-виховних завдань, спираючись на принципи і закономірності на­вчання; з психологією, спира­ючись на закономірності мислення і мовлення, а також засвоєн­ня знань, умінь і навичок, на закономір­ності розумового розвит­ку дітей, сприйняття, пам'яті та інших пси­хічних процесів.

Методика української мови використовує методи дослі­дження, які застосовуються у мовознавстві, педагогіці та у психології: спо­стереження, різні види експерименту (констату­ючий, пошуковий, формуючий, контрольний), бесіди й анкету­ван­ня, аналіз документа­ції, узагальнення досвіду шкіл та вчителів.

Предмет методики української мови. Як і будь-яка інша нау­ка, методика має свій предмет, тобто те, що вона вивчає. Предмет методики української мови – це процес оволодіння мовою (мовлен­ням, письмом, читанням, граматикою, орфогра­фією, фонетикою, орфоепією лексикою та ін.) в умовах навчан­ня дітей в школі. Мето­дика цікавиться змістом навчання, діяль­ністю вчителя і учнів; ви­вчає закономірності формування мовних понять, умінь і навичок мови. На відміну від психології та дидактики, методика вивчає не загальні закономірності нав­чання, а специфічні, пов'язані з конкретним мовним матеріалом: наприклад, закономірності формування орфографічних умінь і навичок, тенденції оволодіння синтаксисом та ін. Враховуючи результати вивчення закономірностей навчання рідної мови, методика вирішує свої прикладні завдання: виробляє такі методи і прийоми навчання, які забезпечують вирішення вихов­них завдань, розвиток мислення та пізнавальної активності школя­рів, глибину і міцність знань, умінь, навичок.

Завдання методики української мови як науки розпо­діля­ються на фундаментальні та прикладні. До фундаме­нталь­них нале­жать дослідження процесів оволодіння учнями рідною мовою, мов­ленням, письмом, читанням, орфографічними навич­ками, системою граматичних понять, вивчення принципів і методів навчання україн­ської мови, цілей і завдань навчання, принципів відбору матеріалу для вивчення.

Прикладні завдання традиційно визначаються питаннями: чого навчати? як навчати? чому так, а не інакше? «Чого навча­ти?» пе­редбачає створення програм, підручників та інших посібників, які визначають зміст навчання української мови; «як навчати?» означає розробку методів, систем уроків, вправ, рекомендацій, написання методичних посібників для вчителів. Третє питання означає обґрун­тування вибраної методики, перевірку програм та підручників, порі­вняльне вивчення різних методик - методів і прийомів. Всі завдання методики взаємо­пов'язані: вирішення прикладних завдань спираєть­ся на фунда­ментальні дослідження.