Зразок розбору тексту

Уривок із новели О. Гончара “На косі”:

1. Далі вже нічого нема  самий простір, саме безмежжя 2. Зализень суші  вузька коса, відділившись від степу, про­стяг­лася у відкрите море. 3. Крізь обрій, крізь небо пронизалася і далі пішла  не видно їй кінця. 4. Загубилася в імлах. 5. Коса дов­га, вузька, з вимоїнами... 6. Зараз вона суха, в сухих палаючих пісках, у колючій рослинності, у лементі птаства. 7. Безліч пташиних гнізд, яких ніхто не руйнує, океан повітря, не отру­єного нічим, гармонія буття, де почуваєш себе тільки часткою чогось великого.

Це складне синтаксичне ціле (ССЦ) є поєднанням кількох речень, що характеризуються відносною завершеністю мікро­теми: коса. Воно визначається композиційно-тематичним члену­ванням, яке полягає в можливості виділити в ньому зачин (початок думки  1 р.), середню частину (розвиток, виклад теми) і кінцівку (7 р.), в якій підводиться підсумок всього вислову (як змісту, так і синтаксичної структури).

Граматичні особливості цього тексту нібито приховані у структурах речень, але їх легко виявити при детальнішому роз­гляді компонентів змісту, які подає текст, а саме:

Далі нічого нема

Далі самий простір

Далі саме безмежжя

Зализень суші  вузька коса

Вона віддалилась від степу

Вона простяглася у відкрите море

Пронизалася крізь обрій і небо

Пішла далі

Не видно їй кінця

Загубилася в імлах

Коса довга

вузька

з вимоїнами

Зараз коса суха

в сухих палаючих пісках

у колючій рослинності

у лементі птаства

Безліч пташиних гнізд

Їх ніхто не руйнує

Океан повітря

Воно нічим не отруєне

Гармонія буття

Тут почуваєш себе часткою чогось великого

Таким чином, 23 компоненти змісту обєднано у 7 речень. Крім змістового звязку, речення поєднуються у ССЦ за допо­могою різних структурних засобів, зокрема:

1) лексичних (повтори окремих слів, вживання особових і вказівних займенників: 2р.  коса, 3р.  їй, 5р.  коса, 6р.  вона);

2) морфологічних (співвідношення видо-часових і способових форм присудків);

3) синтаксичні засоби:

а) паралелізм структури речень: односкладні р. як головні ПО у складнопідрядних реченнях (Безліч пташиних гнізд, яких... Гармонія буття, де...);

4) ритмомелодична оформленість  паузи між окремими реченнями відчутно коротші від пауз, що відокремлюють ССЦ одне від одного.

Структура цього ССЦ: ланцюжкова.

1 р.  найбільш самостійне, повнозначне. 2  7 р.  немов чіпляються одне за одне, розгортаючи думку.

СХЕМА ПУНКТУАЦІЙНОГО РОЗБОРУ РЕЧЕНЬ

1. Вид розділового знака.

   1. Одиничний знак.

      1. Крапка.

      2. Двокрапка.

      3. Три крапки.

      4. Крапка і кома.

      5. Тире.

      6. Знак питання.

      7. Знак оклику.

   2. Парні знаки.

      1. Дві коми.

      2. Два тире.

      3. Дужки.

      4. Лапки.

2. Тип розділового знака за функцією.

   1. Відділювальний.

   2. Розділювальний.

   3. Виділювальний.

3. Формулювання правила.

4. Назвіть (якщо це можливо) варіант розділового знака.

5. Функція використання розділового знака.

   1. Виділення речень у тексті.

   2. Оформлення окремого речення як закінченого, так і незакінченого.

   3. Позначення межі між сурядним рядом словоформ.

   4. Позначення межі між предикативними частинами складного речення.

   5. Виділення ускладнювальних компонентів простого ускладненого речення.

   6. Виділення сурядних рядів з узагальнювальними компо­нентами.

   7. Виділення слів автора і власне прямої мови у кон­струкціях прямої мови.

6. Особливості пунктуації залежно від функціонального приз­на­чення тексту.

   1. Науковий стиль.

      1. Перевага знаків, що мають логіко-граматичне об­грунтування.

      2. Відсутність інтонаційних і смислових знаків.

      3. Нормативне вживання розділових знаків.

   2. Офіційно-діловий стиль.

      1. Стандартне вживання розділових знаків.

   3. Публіцистичний та художній стиль.

      1. Вираження логічного / емоційного змісту.

      2. Наявність нормативних / індивідуально-авторсь­ких знаків.

      3. Багатозначність і поліфункціональність розділо­вих знаків.

      4. Вираження мелодики тексту.