Зразки розбору ускладнених складносурядних та безсполучникових складних речень

Хоч¹ поїдьте ви у ліс, а² я тут посиджу, хоч³ посиджу я за вас, а⁴ ви їдьте, діду (С.Руданський).

1. Речення непитальне (спонукально-розповідне).

2. Неокличне.

3. Стверджувальне.

4. Складається з чотирьох предикативних одиниць.

5. Складне ускладнене речення із сполучниковим сурядним зв’язком.

І

1

2

3

4

ІІ.

ІІ.

.

6. хоч , а , хоч

А Б

ІІ. [ ] , а [ ]

х

ІІ. [ ] , а [ ]

оч , хоч

А Б

7. Речення має два рівні членування.

8. На першому (логіко-синтаксичному) рівні членування роз­глянемо синтаксичну одиницю, побудовану за схемою елемен­тар­ного складносурядного речення:

А

Б

хоч , хоч

Структура відкрита, гнучка, з розділовими відношен­нями та семантикою взаємовиключення подій. Засіб зв’язку – повто­рюваний сурядний розділовий сполучник хоч…хоч.

9. На другому (структурно-семантичному) рівні членування розглянемо компоненти (структурно-семантичні блоки) А та Б, що побудовані за схемою елементарного складносуряд­ного речення:

, а

Структура закрита, гнучка з одним показником синтаксич­ного зв’язку та зіставно-протиставними відношеннями між предикативними одиницями. Засіб зв’язку – одиничний, зіставно-протиставний сполучник а.

Пунктуація: 1. Кома для відокремлення речень, що об’єд­нані в одне складне за допомогою повторюваних сполучників (хоч… хоч). 2. Кома для відокремлення речень, що входять до складносурядного речення (а). 3. Кома для виділення звер­тань. 4. Крапка в кінці речення.

Слово¹ не горобець: вилетить² – не піймаєш³ (Народна творчість).

1. Речення непитальне (розповідне).

2. Неокличне.

3. Стверджувально-заперечне.

4. Складається з трьох предикативних одиниць.

5. Ускладнене безсполучникове складне речення.

І

II.

II. —

1

2

3

.

:

A Б

ІІ.[ ]

ІІ. [ ] — [ ]

:

7. Речення має два рівні членування.

8. На першому (логіко-синтаксичному) рівні членування роз­гля­немо одиницю, побудовану за схемою елементар­ного складного безсполучникового речення:

А

Б

:

Структура негнучка, закрита, нетипізована, з пояснюваль­ними відношеннями. Засіб зв’язку – інтонація.

9. Н

   А

   Б

   а другому (структурно-семантичному) рівні членування роз­глянемо окремо компоненти

та

Структурно-семантичний блок А побудовано за схемою елементарного простого речення: Слово не горобець.

1. Заперечне (загальнозаперечне);

2. Дійсний спосіб, синтаксично теперішній час, вихідна форма парадигми;

3. Двоскладне;

4. Структурна схема N₁ neg N₁;

5. Непоширене;

6. Повне;

7. Підмет – слово – однослівний, номінативний, вира­жений іменником у називному відмінку;

8. Присудок – не горобець – складений іменний, виражений нульовою абстрактною зв’язкою (дієслово бути в теп. ч.) + іменна частина у формі називного відмінка іменника.

9. Семантична будова. Пропозиція має реченнєве оформ­лення, двокомпонентна (S, P).

10. Неускладнене;

11. Подільне.

Структурно-семантичний блок Б побудовано за схемою елементарного безсполучникового складного речення:

3

4

—

Структура закрита, типізована, з факультативною позицією заключної частки (то або так). Семантико-синтаксичні відношення обумовленості (умовно-наслідкові). Засіб зв’язку – інтонація.

Пунктуація: 1. Двокрапка між двома реченнями, що входять до складу безсполучникового складного речення, якщо друге речення розкриває зміст першого. 2. Тире у безсполучниковому складному реченні, якщо в другій його частині подано висновок або наслідок дії першого. 3. Крапка в кінці речення.

Схема розбору ускладнених складнопідрядних речень

1. Функціональний тип речення (за комунікативною на­становою):

1. Питальне.

2. Непитальне:

1.2.1. Розповідне.

1.2.2. Спонукальне.

1.2.3. Бажальне.

1.3. Комбіноване (розповідно-питальне, розповідно-спону­кальне чи ін.).

2. Тип речення за емоційним забарвленням.

1. Окличне.

2. Неокличне.

3. За характером змісту предикативних одиниць.

1. Стверджувальне.

2. Заперечне.

3. Стверджувально-заперечне.

4. Тип речення за кількістю ПО (вказати кількість ПО, пронумерувавши їх та виділивши граматичні основи) та характером синтаксичного зв’язку.

5. Визначити головну та підрядні частини.

6. З’ясувати позицію підрядних ПО щодо головної або інших ПО.

1. Препозиція.

2. Інтерпозиція.

3. Постпозиція.

7. Графічні схеми (рівнева та лінійна).

8. Підтипи ускладнених складнопідрядних речень.

1. Речення з послідовною підрядністю.

8.1.1. Однорідною.

8.1.2. Неоднорідною.

8.2. Речення з однорідною супідрядністю.

1. Одночленною.

2. Різночленною.

8.3. Речення з неоднорідною (різночленною) супідряд­ністю.

8.4. Речення з комбінованою (однорідною та неодно­рід­ною) супідрядністю.

5. Речення з послідовною підрядністю та однорідною супідрядністю.

6. Речення з послідовною підрядністю та неоднорідною супідрядністю.

7. Речення з послідовною підрядністю та однорід­ною су­підрядністю (змішаного типу).

9. Характеристика предикативних одиниць за схемою елемен­тарного складнопідрядного речення.

1. Типи підрядного зв’язку між предикативними одиницями:

   1. Прислівний / Корелятивний / Детермінантний.

   2. Передбачуваний / Непередбачуваний.

9.2. Тип структури.

1. Нерозчленована / Розчленована.

2. Гнучка / Негнучка.

3. Тип підрядної предикативної одиниці.

9.4. Характеристика засобів зв’язку.

Х. Пунктуація.