Прислівник

1. Слово в тексті.

2. Розряд і група за значенням (означальний, обставинний, мо­дальний, предикативний).

3. Ступені порівняння (для якісно-означальних).

4. Синтаксична функція.

5. Походження і творення прислівників.

Зразок:

Стоїш високо – не будь гордим, стоїш низько – не гнися (На­родна творчість).

1. Високо – прислівник. 2. Розряд – означальний (якісно-означальний), зі значенням способу дії. 3. Має звичайний сту­пінь порівняння. 4. Виконує синтаксичну функцію прислівного обставинного поширювача (способу дії). 5. Утворений від осно­ви якісного прикметника висок(ий) та суфікса -о.

Морфологічний аналіз службових частин мови Прийменник

1. Речення з прийменником для аналізу.

2. Аналізоване слово.

3. До якого слова відноситься і яке значення в реченні виражає (просторове, часове, мети та ін.).

4. Група за походженням (первинний, вторинний).

5. За будовою (простий, складний, складений).

Зразок:

Василь Береговий стоїть біля вікна, задивився на розгойдані дерева, на голубів, що пурхали в голубому потоці і на тихе небо (І.Цюпа).

Біля – прийменник. 2. Відноситься до іменника в родовому відмінку (вікна), має просторове значення разом з іменником, до якого відноситься. 3. За походженням – первинний. 4. За будо­вою – простий.

Сполучник

1. Речення зі сполучником для аналізу.

2. Аналізоване слово.

3. Група і підгрупа за значенням:

сурядний – єднальний, градаційний, протиставний та ін.;

підрядний – причиновий, мети, умови, часовий та ін.;

пояснювальний.

4. За функцією в реченні (семантичний, асемантичний).

5. За походженням (первинний, вторинний).

6. За будовою (простий, складний, складений, роз­чле­нований).

7. Група за вживанням (одиничний, повторюваний).

Зразок:

Змолоду треба набратися знань, щоб не пуста була твоя власна криниця (І.Цюпа).

1.Щоб – сполучник. 2. Підрядний (мети). 3. За функцією – асемантичний. 4. За походженням – похідний (що + б). 5. За будовою – простий. 6. Одиничний.

Частка

1. Речення з часткою для аналізу.

2. Аналізоване слово.

3. Група за місцем і роллю мовних одиниць (фразова, слово­творча, формотворча).

4. Група і підгрупа за функціональними особливостями: у фра­зо­вих – смислова, визначально-уточнювальна, вказівна та ін; у модальних: емоційно-експресивна; у словотворчих – не­означе­ності, заперечності; у формотворчих – умовна, наказо­ва, зворотна чи ін.

5. До якого слова в реченні чи до всього речення відноситься.

6. Препозиційна, постпозиційна чи вільнопозиційна.

7. Група за будовою (проста, складна, складена).

8. За походженням (сполучникова, займенникова та ін.).

Зразок:

Хай кожний ставиться до природи як до рідної матері(Є.Гуцало).

1. Хай – частка. 2. Формотворча. 3. Бере участь у творенні аналітичних форм наказового способу дієслова. 4. Відноситься до дієслова “ставитися”. 5. Препозиційна. 6. Проста за будовою.

Вигук

1. Речення з вигуком для аналізу.

2. Аналізоване слово.

3. Група за значенням: емоційний, спонукальний, звуконаслі­дування чи ін.

4. Група за походженням: первинний, вторинний (похідний).

Зразок:

Ой, снігу, снігу! (О.Донченко)

1. Ой – вигук. 2. За значенням – емоційний. 3. За похо­дженням – первинний.