Складні ускладнені речення

Це окремий тип синтаксичних одиниць, що займає проміжне місце між складним реченням і надфразною єдністю (тобто поєднанням кількох самостійних речень, об’єднаних тематично і за змістом).

Кваліфікуючи цей тип речень, необхідно враховувати такі критерії: 1) кількісний принцип (три і більше ПО); 2) бага­то­ви­мірність розчленування їх на менші одиниці, серед яких обов’­язково наявне одне чи декілька складних, які можуть усклад­ню­ватися; 3) наявність детермінованих, взаємопов’язаних відно­шень між його частинами; 4) однотипність /різноманітність син­таксичного зв’язку між ПО; 5) однорідність /неоднорідність складу ПО; 6) однофункціональність чи різнофункціональність предикативних частин; 7) однотипність /різнотипність синтак­сичних (семантико-синтаксичних) відношень між ПО.

Враховуючи названі критерії формування ускладнених складних речень, виділяємо: 1) ускладнені речення з одним ви­дом синтаксичного зв’язку (ускладнені складносурядні, усклад­нені складнопідрядні, ускладнені безсполучникові речення); 2) ус­кладнені речення з різними видами синтаксичного зв’язку.

Предикативні одиниці таких речень необхідно згрупувати за змістом у структурно-змістові блоки, виділивши рівні членуван­ня (перший, другий та ін.). Проаналізувавши синтаксичні (се­мантико-синтаксичні) відношення між компонентами складного ускладненого речення, потрібно схарактеризувати засоби син­таксичного зв’язку.

Особливу увагу треба звернути на конструкції з однорідною супідрядністю, що поєднані сурядними сполучниками (У кож­ного з нас є той найдорожчий у світі берег, від якого почина­лась наша дорога в життя і куди ми не завжди повертаємось (І.Цюпа). При цьому сполучник або сполучне слово може фор­мально не вживатися (Може, степові вітри шепочуть про те, як отут, у бур’янах, лежав зарубаний татарин і вороння клю­ва­ло йому очі... (Гр.Тютюнник). Щоб не помилитися, необ­хідно в процесі аналізу відразу підкреслити предикативний центр. Це допоможе безпомилково встановити кількість преди­кативних частин.

Складне синтаксичне ціле

Аналізуючи текст, важливо правильно визначити межі ССЦ, встановити його мікротему. Необхідно пам’ятати, що не всі ССЦ мають тричленну структуру, тобто зачин, основну час­тину, кінцівку. Аналізуючи мовні засоби зв’язності, треба звер­нути увагу на одиниці різних рівнів (фонетичні, морфемні, лек­сичні, морфологічні, синтаксичні), що беруть участь у структу­руванні ССЦ. Обов’язково необхідно встановити співвідно­шення видо-часових планів, оскільки від цього залежить харак­тер і тип ССЦ (статичний, динамічний, комбінований), визначи­ти тип внутрішньотекстового зв’язку (ланцюговий чи паралель­ний), засоби зв’язку (повтори лексичних елементів, слова-сино­німи, займенники тощо), типи контекстуальних (змістових) відношень між реченнями: 1) розширення інформації (доповнен­ня); 2) пояснення; 3) аргументація; 4) коментування; 5) автор­ські міркування (ставлення до повідомлюваного). Функціональ­но-змістовими типами ССЦ є опис, розповідь та роздум (роз­мірковування).