Складні речення

1. Структурними одиницями складних речень є предика­тив­ні одиниці (ПО), що подібні до простих речень, але не тотожні їм.

2. Структурна схема (абстрактний зразок) елементарного складного речення враховує: 1) вид синтаксичного зв’язку між ПО (сурядний, підрядний, недиференційований); 2) засоби вира­ження синтаксичного зв’язку (сполучники, сполучні слова, ана­форичні елементи, інтонація, спільні компоненти – члени речен­ня, співвідношення форм присудків, лексичні елементи); 3) бу­дову предиката; 4) порядок розташування ПО; 5) характер структури: у складних реченнях гнучкої структури ПО можна переставити місцями (Щоб море не висихало, потрібно багато краплин (В.Симоненко); складні речення негнучкої структури не припускають варіантів розташування (Наша юність буде хай такою, щоб їй ніхто не заздрити не міг (В.Симоненко).

3. За ступенем зв’язаності предикативних частин виділяємо складні речення: 1) вільної (незв’язаної) структури (див. попе­редні приклади); 2) зв’язаної структури, якщо складне речення має власне фразеологічно зумовлене значення (Служба служ­бою, а дружба дружбою).

Складносурядні речення

Їх аналіз краще починати з виділення предикативних оди­ниць, а також встановлення характеру зв’язку між ними. Необ­хідно пам’ятати, що предикативні одиниці рівноправні між со­бою; відбити цей момент у графічній схемі. Сполучники суряд­ності не належать до жодної предикативної одиниці.

За структурою складносурядні речення (як і складні безспо­лучникові) поділяємо на: 1) речення відкритої структури, які можна доповнити однотипними частинами; предикативні оди­ниці становлять незамкнений ряд (І між руїн добро беззахисне зникає, і мати гине, й гине син (Є.Маланюк); 2) речення закри­тої структури, які складаються тільки з двох предикативних одиниць, між якими встановлюються взаємопов’язані відно­шення; предикативні частини становлять замкнений ряд (Неси до людей всі думки, почуття і слова,іІ серце твоє не згорить, не змовкне, не згасне (М.Рильський).

Складнопідрядні речення

Їх класифікація ґрунтується на структурно-семантичному принципі, що передбачає насамперед вияв структурних особли­востей складнопідрядного речення (співвіднесення підрядного з усім головним – речення розчленованого типу або з конкрет­ним контактним (стрижневим, опорним) словом – речення не­розчленованого типу; наявність у головному вказівних, спів­відносних слів (речення з корелятивним зв’язком нероз­чле­нованого або розчленованого типу); вживання як засобу зв’язку частин семантичного або асемантичного, функціональ­ного спо­лучника або сполучного слова, а потім визначення змістових (семантичних) відношень між предикативними одиницями.

Якщо підрядна частина має синкретичне значення, то це потрібно вказати в процесі аналізу.

Складні безсполучникові речення

Оскільки цей тип речень властивий переважно розмовному мовленню, то в процесі його аналізу важливо схарактеризувати тип інтонації (переліку, зіставлення, пояснення, зумовленості) і, безперечно, пояснити розділові знаки між предикативними частинами.

Необхідно звернути увагу на складні безсполучникові речен­ня відкритої і закритої структури, а також визначити семан­тичні відношення, що виражаються в них. Особливості струк­тури складних безсполучникових речень можуть визначати пев­ні їх типи (анафоричні елементи, незаміщені синтаксичні пози­ції в першій частині, наявність заключної частки то, так).