Дієприкметник

1. Початковою формою дієприкметника є форма називного відмінка однини чоловічого роду.

2. Розрізняють два стани у дієприкметників: активний і па­сивний. Тут треба пам'ятати, що активний стан у дієприк­мет­ни­ків не збігається з активним станом у дієслів. До актив­ного стану відносяться лише дієслова перехідні, а дієприк­метники – і утворені від перехідних дієслів (виконуючий обов'яз­ки; їх мало), і утворені від неперехідних дієслів (палаючий, змарнілий, почорнілий). Виражається ак­тивний стан у дієприкметників суфіксами -уч-, -ач-, -л-, тобто морфологічно. Пасивний стан у дієслів і дієприкметників збігається, бо і пасив­ні дієслова, і пасивні дієприкметники творяться від перехідних діє­слів. Виражається пасивний стан у дієприкметників суфік­сами -н-, -ен-, -т-.

3. Дієприкметники бувають недоконаного виду (синіючий, виконуваний) і доконаного виду (змарнілий, вирощений, розкри­тий). Виражається вид у дієприкметників дієслівною основою.

4. Дієприкметники типу працюючий вважаються дієприкмет-никами теперішнього часу, який виражається в них основою те­перішнього часу дієслів недоконаного виду. Дієприкметники типу посивілий, посаджений, угноєний, накритий вважаються дієприкметниками минулого часу, який виражається у них осно­вою інфінітива дієслів доконаного виду. Дієприкметники типу охолоджуваний (оскільки вони творяться від дієслів не доко­наного виду) мають значення теперішнього часу, який виража­ється дієслівною основою.

5. Рід, відмінок і число та засоби їх вираження у дієприк­метників такі ж, як і в прикметників.

6. Дієприкметник може залежати від іменника і виступати в ролі означення (Всюди почорнілий сніг береться водою). Може він залежати від іменника чи займенника і виступати в ролі іменної частини складеного присудка (Дорога збудована. Вона обсаджена кленами). Може також залежати від дієслова і вис­ту­пати частиною складного присудка (Увечері повернулась Ма­рин­ка додому заплакана).

7. Українські активні дієприкметники недоконаного і доко­наного виду та пасивні доконаного виду походять з відповідних давньо­руських дієприкметників членної форми. Пасивні діє­прикметники недоконаного виду типу рецензований, вживані переважно в науковій мові, почали творитися з кінця XIX ст. Походження дієприкметникових флексій таке ж, як і при­кметникових.

Дієслівні форми на –но, -то

1. Дієслівні форми на -НО, -ТО мають значення доконаного виду (переважно), який виражається дієслівною основою.

2. Всі вони є перехідними, бо творяться від перехідних діє­слів, хоч походять із пасивних дієприкметників, які є непере­хідними.

3. Стан у них буває тільки активний і виражається морфо­логічно (відсутністю частки -ся) і синтаксично (наявністю пря­мого додатка). Але в реченні з ними не може бути підмета, що виражав би діяча, а назва діяча часто виступає об’єктним поши­рювачем – орудним відмінком іменника або займенника, як у пасивному звороті (Фабрику збудовано робітниками).

4. Час дієслівних форм на -НО, -ТО виражається зв'язкою. Присудкові форми з нульовою зв'язкою мають значення мину­лого часу (Тут посаджено сад), із зв'язкою минулого часу ма­ють значення передминулого часу (Тут було посаджено сад), а із зв'язкою майбутнього часу мають значення майбутнього часу (Тут буде посаджено сад).

5. Синтаксична роль дієслівних форм на -НО, -ТО – це роль головного члена безособового речення.