37. Оцінка величини і складу робочої сили

Склад працюючих впливає на найважливіші виробничі показники: рівень продуктивності праці, собівартість продукції, рівень оплати праці та ін.

Залежно від ознаки, що покладена в основу вивчення, склад працюючих може бути вивчений за допомогою різноманітних статистичних групувань. Розглянемо найважливіші з них. У державній статистичній звітності з питань праці передбачено розподіл працівників на персонал: -зайнятий основною діяльністю, тобто персонал, який безпосередньо бере участь у процесі виробництва або обслуговує його;

-зайнятий неосновною діяльністю (в обслуговуючих та інших господарствах), тобто персонал який не пов’язаний безпосередньо з основною діяльністю підприємства, з процесом виробництва.

Залежно від характеру й особливостей галузей матеріального виробництва групування працівників за роллю й участю у виробничому процесі має свої особливості. На промислових підприємствах (об’єднаннях) персонал розподіляється на дві групи: - промислово-виробничий (персонал основної діяльності),

- персонал непромислових організацій, що перебувають на балансі промислового підприємства (персонал неосновної діяльності).

До промислово-виробничого персоналу підприємства (об’єд­нання) зараховується: -промислово-виробничий персонал промислових відособлених підрозділів;

-персонал відособлених підрозділів одиниць (науково-дос­лідних, конструкторських і технологічних організацій, обчислювальних центрів тощо);

-працівники управління, включаючи працівників відокремленого апарату об’єднання.

Виробничо-промисловий персонал з огляду на функції, що він виконує, поділяється на шість категорій працівників: робітники, учні, інженерно-технічні робітники (ІТР), службовці, молодший обслуговуючий персонал та працівники охорони. Непромисловий персонал (персонал зайнятий неосновною діяльністю) поділяють відповідно до його належності до певних галузей економіки. Він складається з робітників відділу капітального будівництва (ВКБ), підсобних сільськогосподарських підприємств, житлово-комунального господарства, їдалень, буфетів, медичних закладів, редакцій заводських газет та інших організацій непромислового характеру. Структура чисельності промислово-виробничого персоналу, що склалася в наш час, характеризується такими даними: робітники становлять близько 80 % загальної кількості персоналу, учні — біля 1 %, ІТР — 14 %, службовці — 3,5 %. Розгляд цих показників у динаміці дає підстави для висновку про підвищення питомої ваги ІТР і зниження частки службовців. Ця тенденція є наслідком науково-технічного прогресу. За останні роки знизилась питома вага учнів, що пов’язано з розвитком системи професійно-технічної освіти робітників.

38.Аналіз продуктивності праці

Показники продуктивності праці характеризують якісний бік використання робочої сили на підприємстві. Навіть більше, продуктивність праці є одним із найважливіших узагальнюючих показників діяльності кожного підприємства. Це зумовлює необхідність дуже ретельного вивчення цього показника під час будь-якого аналізу. Продуктивність праці визначають двома способами: кількістю продукції, випущеної за одиницю робочого часу, та кількістю часу, витраченого на виготовлення одного виробу. Останній показник називають трудомісткістю продукції. Продуктивність праці визначають як у натуральному, так і у вартісному вираженнях. Натуральні вимірники використовують там, де виробляють один вид продукції або кілька дуже схожих виробів. Грошовий вимірник має більш універсальний характер і може бути використаний на будь-якому підприємстві, в галузі тощо. Аналіз розпочинають з оцінки виконання плану з виробітку одного працівника у вартісному вираженні. Потім порівнюють показник звітного періоду (рік, квартал, місяць) з показниками за минулий період, з показниками споріднених підприємств. Від цього загального показника продуктивності праці слід перейти до більш деталізованих показників, таких як виробіток одного робітника, виробіток одного основного робітника тощо. На наступному етапі проводять аналіз основних факторів, що впливали на загальний показник продуктивності праці. Вирішальним фактором є виробіток одного робітника, який, у свою чергу, залежить від факторів використання робочого часу і середньо-годинного виробітку одного робітника. Останній показник формують насамперед фактори технічної оснащеності праці, технології, кваліфікації робітників, інтенсивності праці та ін. Завершають аналіз підрахунком резервів зростання продуктивності праці та опрацюванням заходів з їх реалізації.