21. Санітарно-гігієнічні умови праці: Електромагнітні поля та випромінювання радіочастотного діапазону.

Електромагнітні випромінювання (ЕМВ) — це процес утворення вільного електромагнітного поля, що випромінює заряджені частинки, які прискорено рухаються.

Джерелами електромагнітних полів (ЕМП) та випромінювань (ЕМВ) є: радіо, телевізійні та радіолокаційні станції, високовольтні лінії електропередачі, електротранспорт, радіоелектронна апаратура, комп'ютерна техніка, пристрої сотового та інших видів радіозв'язку.

Захист від електромагнітних випромінювань:

• зменшення напруги і щільності потоку ЕМВ за допомогою поглиначів потужності;

• екранування робочого місця;

• раціональне розміщення в робочому приміщенні обладнання, яке випромінює електромагнітну енергію;

• зменшення часу перебування в зоні ЕМВ;

• застосування засобів індивідуального захисту і сигналізації.

Джерелами електромагнітних випромінювань в радіотехнічних цехах є генератор, тракти передачі енергії від генератора до антени, антенні пристрої, електромагніти в установках для термічної обробки матеріалів, конденсатори, високочастотні трансформатори, фідерні лінії. При їх роботі в навколишнє середовище поширюються ЕМП.

22. Санітарно-гігієнічні вимоги до планування і розміщення виробничих і допоміжних приміщень.

Клас підприємства визначає захисні заходи, які необхідно врахувати при його проектуванні, будівництві та експлуатації.

Санітарно-захисною зоною вважається територія між виробничими приміщеннями, складами або установками з якими пов’язані шкідливі чинники і житловими будівлями.

Для підприємств, які не мають шкідливих виробництв санітарно-захисна зона не регламентується.

Виробничі будівлі мають бути надійними в експлуатації, задовольняти протипожежні вимоги, враховувати норми корисної площі для працюючих, а також забезпечувати безпеку робіт і зручність обслуговування технологічного обладнання. Об’єм приміщення на одного працюючого становить 15м, а площа – не менше 4,5м.

Надійну експлуатацію будівель можна забезпечити систематичним доглядом за їх станом.

Допоміжні приміщення розміщують у прибудовах до виробничих будівель – це будівлі адміністративно-конторської групи, технічного відділу та цехові контори і ін.

Санітарно-гігієнічні приміщення побутового характеру поділяються н загальні і спеціальні. Загальні – гардеробні, вбиральні, вмивальні кімнати; спеціальні – душові, приміщення для обігрівання, ремонту і чистки спецодягу, для приймання їжі і ін, що залежить від типу виробничих процесів та умов праці.

При великій кількості працюючих, побутові приміщення розміщують в окремих будівлях.

Планування та обладнання побутових приміщень здійснюють відповідно до гігієнічних нормативів, залежно від санітарної характеристики виробничих процесів.

Для розміщення санітарно-побутових приміщень добирають ділянку з максимальним наближенням до основних шляхів руху працюючих. Санітарний розрив при цьому до місць, які виділяють шкідливі гази, пил і т. ін, має становити не менше 50м.

Для виробничих та господарсько-питних потреб облаштовують джерела водопостачання.