XI. Народна Драма

Як виявляються драматичні елементи в народних іграх, обрядах?

Чи розігруються в даній місцевості народні вистави „Млин", „Коза" та ін.? Коли і де вони виконувалися? Хто їх організовував?

Чи користувався популярністю вертепний театр? Як відбувалася вистава? Як поєднувалося у ній два сюжети (біблійний і побутовий)?

Чи є спроби у даній місцевості відновити народний театр або його елементи (вечорниці, вертеп)?

Які маски, костюми і грим використовували «перебранці»?

Де відбувалися театралізовані обряди, ігри, карнавальні інтермедії «перебранців» (майдан, перехрестя доріг, вулиця, подвір'я, в хаті тощо)?

В який час ходили «перебранці» (вдень, увечері, вночі)?

Які народні вистави розігрувались під час новорічних свят, крім відомих («Кози», «Маланки»)? Чи побутували драми «Цар Ірод», «Цар Максиміліан», «Трон»? Хто був організа­тором постановки п'єс?

Чи побутував у вашій місцевості ляльковий театр — вер­теп? Які п'єси тут ставились? Які і ким виготовлялись вертепні ляльки? Опишіть коротко лялькову скриньку.

ХІІ. Дитячий фольклор.

Які пісні дорослі виконують спеціально для дітей? Які колискові пісні побутують у даній місцевості?

Які твори виконуються дітьми і тільки в дитячій аудиторії?

В яких календарних обрядах беруть участь діти, чи знають колядки, веснянки?

Чи знають діти загадки, загадки-задачі?

Які ігри відомі в дитячому середовищі? Чи є ігри тільки для хлопчиків і тільки для дівчаток?

Які твори фольклору виконують під час ігор?

Які казки розповідають діти у своєму середовищі?

Які місцеві назви жанрів дитячого фольклору?

ХІІІ. Вітання.

Якими словами і діями вітали людину, зайняту якою-небудь справою (будівництвом, роботою в полі, їдою)?

У яких випадках не можна було вітатись (при вході до хати, де знаходиться покійник, при зустрічі з людиною, що йде на полювання)?

У яких випадках не можна було розмовляти (коли несли молоко, під час ворожіння)?

ХІV. Замовляння.

Чи розрізняються між собою знахарі і чарівники? Як і від кого вони переймали замовляння, як і кому передавали свої знання? Які повір'я існували у зв'язку з цим?

Які були обстановка і час виконання замовлянь? Як виголошували замовляння (голосно чи тихо)?

Які замовляння були шкідливі (злі), а які лікувальні? Які замовляння відомі у вашій місцевості від утрати крові, болю зубів, хвороб?

Які взаємозв'язки замовлянь з календарними і сімейними обрядами, з народною медициною?

Запишіть тексти, які промовляли люди, коли йшли в далеку дорогу, перед початком робіт, випікання хліба, вигоном худоби на пасовища.

Упорядкування зібраного матеріалу та підсумки фольклорної практики.

Важливим етапом фольклорної практики є упорядкування зібраного матеріалу та підведення підсумків практики. Тому студенти повинні теоретично осмислити записане, систематизувати його і підготувати для збереження к архіві кафедри.

Підставою для оцінки праці студента є його індивідуальний звіт, польовий щоденник, а також впорядковані матеріали фольклорної практики, що вкладаються в папку із написом „Документація фольклорної практики студента (група) гуманітарно-педагогічного факультету Хмельницького національного університету, прізвище, ім'я та по батькові”.

Польовий щоденник ведеться в окремому зошиті і підписується за формою „Польовий щоденник проходження фольклорної практики у (назва населеного пункту) студенткою (ом) (група) гуманітарно-педагогічного факультету Хмельницького національного університету (прізвище, ім'я та по батькові студента). У ньому практикант записує свої щоденні спостереження, вносить відомості про виконавців, зустрічі з ними, підводить підсумки зробленого за день. У щоденнику мають бути зафіксовані особливості економічного і культурного життя даної місцевості, населеного пункту. У. щоденнику також необхідно затісувати пояснення, примітки, свідчення про манеру виконання оповідача чи співака. Важливо фіксувати і визначення виконавцями тих чи інших творів, ставлення до запису фольклору місцевого населення. Необхідно фіксувати у щоденнику також обставини, при яких проводиться запис, трактування окремих його моментів і деталей. У польовому щоденнику можна записувати спостереження звичаїв, обрядів, побуту, відомості про художню самодіяльність у даному населеному пункті.

Індивідуальний звіт про виконання програми практики пишеться на окремих аркушах, які нумеруються (його обсяг 6-8 сторінок), і підписується за єдиною формою: „Звіт про проходження фольклорної практики студентки (студента) групи (вказується шифр групи) Хмельницького національного університету (прізвище, ім'я та по батькові)”. У кінці звіту ставиться особистий підпис студента і дата закінчення практики.

Звіт включає такі розділи:

Час і місце проходження практики. Дається коротка характеристика населеного пункту.

Загальна оцінка зібраного матеріалу. Називається кількість записаних творів — загальна і за жанрами. Визначається співвідношення фольклору з сучасною пісенною і оповідною творчістю.

Характеристика виконавців. Подаються імена найталановитіших виконавців, окреслюється їх репертуар. Вказується загальна кількість виконавців, їх вікова характеристика, відмінність у репертуарі представників різних поколінь.

Особливості побутування фольклору. Вказується, як ставляться в селі до фольклору, чи користується він популярністю, які зв'язки художньої самодіяльності з місцевим фольклором.

У звіті варто сказати і про художню самодіяльність, хто в ній бере участь, які фольклорні твори виконують колективи художньої самодіяльності. Чи існують зв'язки художньої самодіяльності з місцевим фольклорним репертуаром? Не зайвим буде у звіті вказати і на труднощі, які зустрічалися практикантам в процесі збирацької роботи.

Упорядкування зібраного матеріалу передбачає не тільки механічне оформлення записів, а самостійне теоретичне осмислення студентами їх змісту, підготовку доповідей та повідомлень на підсумкову конференцію, а також рефератів, курсових та дипломних робіт.

Зібрані під час практики тексти переписуються до загального зошита, на титульній сторінці якого робиться надпис: „Матеріали фольклорної практики студента (студентки) групи(...) гуманітарно-педагогічного факультету (прізвище, ім'я та по батькові студента)”. В зошиті нумеруються сторінки. Кожен текст, незалежно від розміру, має свій порядковий номер.

Матеріали фольклорної практики відкривають історико-етнографічний нарис-про населений пункт, в якому проходила практика. Подається коротка історія села, опис його географічного становища, сучасного розвитку економіки та культури. Тут можна наводити різноманітні відомості, які дають уявлення про життя населеного пункту: наскільки велика відстань до обласного (районного) центру, інших міст, чим займаються мешканці, хто вони за національністю яка вікова група переважає тут.

Матеріал групується за принципом персоналій. На початку кожного розділу вміщується розповідь про виконавця, потім переписуються почуті від нього твори, завершують розділ коментарі та примітки до текстів. Записи текстів подають у такій послідовності:

1. Календарно-обрядова лірика;

2. Родинно-обрядова поезія;

3. Замовляння;

4. Загадки;

5. Прислів'я, приказки;

6. Казки;

7. Легенди, перекази;

8. Оповідання;

9. Анекдоти;

10. Історичні пісні;

11. Ліричні пісні;

12. Балади;

13. Короткі пісеньки;

14. Народна драма;

15. Дитячий фольклор.

У коментарях та примітках наводяться відомості про умови та обставини, в яких виконуються твори, змальовуються обряди, ритуальні дії, з якими пов'язуються твори; пояснюються діалектизми та рідковживані слова. Ремарки виконавця, які також необхідно подавати при записах текстів, допоможуть повніше донести до слухачів сюжет твору, краще уявити творчий портрет виконавця.

Важливе значення при оформленні матеріалів Фольклорної практики відводиться паспортизації. Паспорт на кожного виконавця повинен включати такі відомості: а) прізвище, ім'я та по батькові; б) рік народження; в) місце народження; соціальний статус; д) освіта; е) професія; є) де і скільки часу проживав до приїзду у даний населений пункт; ж) з якого часу проживає у даній місцевості; з) де працює виконавець (якщо виконавець пенсіонер, то вказати, де і до якого часу працював); и) адреса виконавця; і) чи не було у родині оповідачів, казкарів, співаків, виконавців народних драм; ї) від кого виконавець перейняв твори; к) які фольклорні жанри переважають у репертуарі виконавця.

Для того, щоб зібрати такі дані від виконавця, практиканту необхідно під час розмов з'ясувати це. Безперечно, бесіда з виконавцем не повинна починатися з питань про паспортні дані. Практикант у конкретній формі з'ясовує те, що йому необхідно.

Варто наголосити і на оформленні магнітофонних записів. Перед записом твору з уст виконавця обов'язково назвати прізвище, ім'я, по батькові виконавця. У кінці чи на початку касети назвати дату і місце запису, а також прізвище збирача.

Магнітофонні засоби треба обов'язково зафіксувати у зошиті, вказати також номер магнітофонного реєстру, прізвище та ініціали виконавців, назву і перші рядки тексту. До матеріалів необхідно додати фотографії, що зроблені під час практики і стосуються безпосередньо збирацької робота студентів. На звороті фотографії позначають хто зображений на ній, при яких обставинах та дату.

Наприкінці зошита подаються два покажчики;:

I – Виконавці фольклорних творів. Персоналії. В ньому вказуються сторінки, на яких записані твори, записані від певного виконавця. Наприклад:

Порохнюк К.А. Характеристика виконавця – 10-12

Казки 13-17

Перекази 17-20

Примітки, коментарі 29-32

II – Зміст. У ньому прізвища виконавців не згадуються. Наводяться лише сторінки творів різних жанрів у визначеній вище послідовності. Наприклад:

Ліричні пісні 5-7, 22-30, 55-60

Загадки 10-13, 33-52,92-96.