4 Економічний розділ

Собівартість продукції – це комплексний економічний показник, який представляє собою грошову форму витрат на підготовку виробництва продукції, її виготовлення і збут. Для забезпечення беззбиткової виробничо-господарської діяльності підприємства дані витрати повинні відшкодовуватись за рахунок виручки від продажу виготовленої продукції (наданих послуг, виконаних робіт). Собівартість комплексно характеризує ступінь використання всіх ресурсів підприємства, рівень техніки, технології та організації виробництва.

Процес обчислення собівартості одиниці продукції називається калькулюванням собівартості продукції. Він передбачає встановлення об'єкта калькуляції, вибір калькуляційних одиниць, визначення калькуляційних статей витрат. Об'єктом калькулювання називають продукцію або роботу (послугу), собівартість яких обчислюють. До об'єктів калькулювання на підприємстві належать основна і допоміжна продукція, послуги і роботи, призначені для споживання як за межами, так і всередині підприємства.

Для кожного об'єкта калькулювання вибирають калькуляційну одиницю, тобто одиницю його кількісного вимірювання (маса, площа, об'єм, кількість у штуках тощо). При калькулюванні витрати підприємства групують за калькуляційними статтями.

Статті калькуляції формують з витрат, які різняться функціональною роллю у виробничому процесі й місцем виникнення. Перелік статей калькуляції витрат може бути різний, що зумовлюється особливостями галузі, до якої належить підприємство. Загалом калькуляція витрат має такий вигляд:

1. Сировина і матеріали;

2. Енергія, спожита на технологічні цілі;

3. Заробітна плата виробничих робітників (основна і додаткова);

4. Відрахування на соціальні потреби;

5. Утримання та експлуатація машин і устаткування;

6. Загальновиробничі витрати;

7. Загальногосподарські витрати (адміністративні);

8. Підготовка і освоєння виробництва;

9. Позавиробничі витрати (витрати на збут).

Сума перших шести статей становить цехову собівартість, сума восьми – виробничу (заводську) собівартість і всіх дев’яти статей – повну собівартість.

Об’єктом калькулювання собівартості, тобто продуктом, в економічній частині цього проекту є пристрій для дистанційного керування агрегатами.

При розробці цифрових електронних пристроїв складання калькуляції одиниці продукції, вироблюваної з окремих конструкційних матеріалів, здійснюється за традиційною методикою, яка вимагає визначення у розрахунку на один виріб відповідних прямих і непрямих витрат з наступним їх підсумовуванням.

Розроблений пристрій становить закінчену розробку, на основі якої може бути організований серійний випуск готового виробу в заводських умовах. Тому розрахунок собівартості пристрою найбільш доцільно вести за статтями калькуляції, притримуючись стандартної методики.

4.1 Стаття «Сировина і матеріали»

Загальні витрати припою та флюсу підраховуються по кількості з’єднань (пайок) і обчислюються за формулою (4.1):

(4.1);

де

Ц_і – ціна і-го виду матеріалу, грн.;

N – кількість з’єднань (пайок), шт.;

М_і – норма витрат і-го типу матеріалу на одне з’єднання (пайку), кг/шт.;

n – кількість видів матеріалів (1, 2, … n).

Витрати етилового спирту визначаються виходячи з площі друкованої плати, норм витрат на см² і обчислюються за формулою (4.2):

(4.2);

де

V_сп – об’єм етилового спирту необхідний для очистки друкованої плати даного виробу, л;

S – площа друкованої плати виробу, см²;

М_сп – норма витрат етилового спирту на один квадратний сантиметр друкованої плати, л/см²;

Витрати склотекстоліту визначаються виходячи з площі друкованої плати, норм витрат на см² і обчислюються за формулою (4.3):

(4.3);

де

V_ст – об’єм склотекстоліту для виготовлення друкованої плати даного виробу, кг;

S – площа друкованої плати виробу, см²;

M_cт – норма витрат склотекстоліту на один квадратний сантиметр друкованої плати, кг/см².

Для розробленого пристрою кількість пайок дорівнює – 334, площа плати – 300 см².

Норми витрат матеріалів на одну пайку такі:

• флюс – 0,05 г/пайку;

• припой – 0,08 г/пайку;

• склотекстоліт – 0,3 г/см²;

• спирт етиловий – 0,007 г/см².

Таким чином, загальні витрати флюсу, згідно з формулою (4.1) складуть:

В_ф= 82,05∙334∙0,00005= 82,05∙0,0167= 1,37 грн.

Загальні витрати припою, згідно з формулою (4.1) складуть:

В_п= 140,73∙334∙0,00008= 140,73∙0,02267= 3,75 грн.

Об’єм витраченого спирту етилового, згідно з формулою (4.2) становить:

V_п= 300∙0,000007= 0,0021 л.

Витрати склотекстоліту, згідно з формулою (4.3) становлять:

V_ст= 300∙0,0003= 0,09 кг.

Загальна сума витрат сировини та матеріалів визначається за формулою (4.4):

В_см = С_ф + С_п + С_сп + С_ст (4.4);

де

С_ф – сума витрат флюсу, грн.;

С_п – сума витрат припою, грн.;

С_сп – сума витрат спирту етилового, грн.;

С_ст – сума витрат склотекстоліту, грн.;

Результати розрахунків за статтею «Сировина та матеріали» зведені у табл. 4.1.

Таблиця 4.1 Сировина та матеріали

Наймену­вання матеріала	Марка	Норма витрат			Витрати		Ціна, грн.	Сума, грн.
		кг/пайка	л/см2	кг/см2	кг	л
Флюс	Ролот 605	0,00005	-	-	0,0166	-	82,05	1,37
Припой	РОЛОТ 604	0,00008	-	-	0,0265	-	140,73	3,75
Спирт етиловий	-	-	710-6	-	-	0,0021	19,60	0,04
Склотекстоліт	-	-	-	0,0003	0,09	-	54,60	5,04
Разом:								10,2

Таким чином, загальна сума витрат на сировину і матеріали, згідно з формулою (4.4) складе:

В_см=1 ,37+3,75+0,04+5,04=10,2 грн.