5.3. Безпека праці при виконанні основних видів робіт Безпека праці при виконанні технологічного процесу (влаштування систем вентиляції в школі)

Для підтримання в приміщеннях нормальних температурних параметрів повітряного середовища, а також відповідних санітарно-гігієнічних і технологічних умов, в будівлях і спорудах різного призначення встановлюють вентиляцію, яка створює організований повітрообмін, забираючи забруднене повітря, і в залежності від необхідності подає замість нього оброблене (нагріте або охолоджене зволожене або осушене) свіже чисте повітря.

Повітропроводи займають найбільш значну частину в загальному об’ємі будівель і споруд. Монтаж повітропроводів на висоті вимагає застосування випробуваних і перевірених монтажних драбин, телескопічних вишок, підмосток, засобів підмощування пристосувань.

Монтаж повітропроводів можуть проводити не менше ніж два робітники з підмосток, руштин, люльок, виготовлених із міцного матеріалу і випробуваних. Не допускається монтаж повітропроводів з випадкових опор, підставок і приставних драбин.

При блочному монтажі повітропроводів необхідно встановлювати дві розпірні стійки в кінцях блоку і лебідками рівномірно піднімати зібраний на підлозі блок до проектного положення. Площадка, яка при цьому застосовується, виготовлена із алюмінієвих труб, повинна бути оснащена гумовими підп’ятниками. Робоча площадка, призначена для виконання монтажних робіт на висоті до 2,5 м, повинна бути огороджена перилами, на яких розміщують відкидний столик для інструменту.

Для монтажу повітропроводів можна застосовувати драбину з площадкою, виготовленою із алюмінієвого профілю. Драбину, з’єднану з площадкою на шарнірах, в робочому положенні жорстко фіксують стяжками. Площадка повинна бути жорстко з’єднана з опорною стійкою і мати огорожу. З допомогою такої драбини можна проводити роботи на висоті до 4,5 м.

При монтажі вентиляційних систем значний об’єм займають роботи, пов’язані з підйомом та переміщенням громіздкого та важкого устаткування і повітропроводів. На такелажних роботах слід застосовувати випробувані і перевірені стальні, пенькові, капронові і перлонові канати. При роботі з ними не можна допускати тертя їх об різні предмети і будівельні конструкції.

При з’єднаннях повітропроводів на фланцях болти повинні бути затягнуті до відказу, а гайки розміщені з одної сторони фланця. При установці болтів вертикально гайки розміщують з нижньої сторони з’єднання. Прокладки між фланцями повітропроводів повинні забезпечувати щільність з’єднання і не виступати в середину повітропроводів. Роз’ємні з’єднання повітропроводів необхідно розміщувати за межами стін, перегородок і покриттів.

Герметизацію стиків повітропроводів з допомогою синтетичних клеїв слід виконувати в спецодязі і захисних окулярах, що оберігають всі частини тіла і очі від попадання на них клею.

Знаходитись людям під повітропроводами, що монтуються, забороняється. Кріплення вертикальних металевих повітропроводів необхідно встановлювати на відстанях не більше 4 м один від другого. Кріпити розтяжки і підвіски безпосередньо до фланців повітропроводів забороняється.

Приєднання повітропроводів до вентиляторів потрібно виконувати через віброізолюючі патрубки, виготовлені із склотканини або іншого гнучкого, щільного і довговічного матеріалу. Тканина віброізолюючого патрубка повинна бути встановлена без натяжки із незначним провисанням.

Для встановлення вентиляційного устаткування висота приміщення повинна бути не менше на 0,8 м більше висоти устаткування і не менше 1,9 м від підлоги до низу виступаючих конструкцій перекриттів в місцях проходу обслуговуючого персоналу. Ширина проходу між виступаючими частинами устаткування, а також між устаткуванням і стінами або колонами повинна бути не менше 0,8 м.

При розміщенні устаткування на рівні 1,3 м від рівня чистої підлоги необхідно робити огороджені площадки з постійними драбинами. Навколо устаткування, що встановлюється на рівні землі (підлоги) або на площадках, повинні бути огородження у виді перил.

При прийомці під монтаж вентиляційних камер особлива увага повинна бути приділена перевірці відповідності проектним даним фактичних розмірів фундаментів, закладних деталей отворів під анкерні болти для кріплення устаткування, а також точності прив’язки фундаментів і площадок, які повинні бути рівними і строго горизонтальними.

Вентилятори слід встановлювати або на пружинні віброізолятори, або на жорсткі основи. Вали центробіжних вентиляторів повинні бути встановлені строго горизонтально, а вали дахових вентиляторів строго вертикально. Перекоси і нахили вертикальних стінок кожухів вентиляторів не допускаються. Після установки і вивірки вентиляторів болти в гніздах фундаменту заливають цементним розчином складу 1:2.

Електродвигуни необхідно вивірити з встановленими вентиляторами і міцно закріпити, при цьому осі їх шківів при ремінній передачі повинні бути паралельними, а середні лінії шківів співпадати.

Салаки електродвигунів повинні бути взаємно паралельними і встановленими по рівню, а опорна поверхня – доторкатися по всій площині з фундаментом.

Після установки вентилятора необхідно: заземлити корпус електродвигуна і пускового пристрою; огородити з’єднувальні муфти і ремінні передачі; закрити металічною сіткою не приєднаний до повітропроводу всмоктуючий отвір вентилятора.

Після закінчення монтажу вентиляційних систем, підключення електроенергії для живлення електродвигунів вентиляційних агрегатів і іншого устаткування, а також під’єднання всіх інших комунікацій (трубопроводів гарячої води і пари для калориферів, водопроводу для кондиціонерів, трубопроводів стисненого повітря для виконавчих механізмів автоматики і т.д.) проводять обкатку устаткування і випробування систем.

Вентилятори в роботі повинні мати плавний і відносно безшумний хід, що залежить від якості балансування робочого колеса, лопатки якого не повинні мати вм’ятих, прогинів або розривів. В непрацюючих вентиляторах робоче колесо повинно вільно повертатися від сили руки, не створюючи биття або зміщення на валу і не дотикатись кожуха.

Пробний пуск і включення устаткування в роботу слід здійснювати поступово. Спочатку запускають двигун і після випробування його вхолосту ретельно провіряють всі кріплення, конструюють роботу деталей, а також надійність підтяжки фундаментних болтів, після чого поступово збільшують навантаження до максимально допустимих величин. Всі дефекти, виявлені в процесі випробування устаткування, повинні бути ліквідовані. Після випробування або під час перерв устаткування повинно бути відключено пусковим пристроєм від джерела електропостачання.