9.Проблема свідомості в філософії. Сутність та основні характеристики свідомості.

Свідомість – відображення, що притаманне всій матерії, не лише живим істотам. Відображення – здатність декількох предметів при їх взаємодії між собою лишати слід або на одному з них, або на обох, що несе на собі певну інформацію про те, що відображається, і як відображається. Відображення залежить від: 1)структури взаємодіючих об’єктів, 2) характеру взаємодії, при цьому буде різна інформація

І свідомість людини теж є відображенням. Але свідомість – вища відображення, здатність кори головного мозку відображати предмети, явища, процеси у формі ідеальних образів, і регуляція людської психологічної діяльності.

На підставі відображення кори головного мозку фіксуються образи, події, стани, вчинки предметів. Людина регулює свою діяльність. Природною основою свідомості є кора головного мозку. Сам мозок думки не створює, якщо в кору головного мозку не поступає інформація через органи чуття (зір, слух, смак, нюх).

Свідомість має складну структуру, вона поділяється на:1)Рівневу – ті складові, які безпосередньо входять в свідомість: пам'ять, воля, відчуття, емоції, самосвідомість, суспільна свідомість. 2)Компоненту – ті складові свідомості разом узяті, що регулюють людську діяльність у побуті, виробництві, навчанні, моралі, поведінці, політиці, мистецтві (у житті): формування планів, розумових прогарам, послідовність дій. Однією із найсуттєвіших складових свідомості є самосвідомість – концентрований, узагальнений вираз свідомості.

Характеристики свідомості людини. Перша його характеристика дана вже у самій його найменування: свідомість, тобто сукупність знань про навколишній світ. До структури свідомості, таким чином, входять найважливіші пізнавальні процеси, за допомогою яких людина постійно збагачує свої знання. Порушення, 'розлад, не кажучи вже про повний розпад будь-якого з психічних пізнавальних процесів, неминуче стає розладом свідомості.

Друга характеристика свідомості - закріплене в ньому звіт-'швое розрізнення суб'єкта і об'єкта, тобто того, що належить «я» людини і його «не-я». Людина, що вперше в історії органічного світу виділився з нього і протиставили себе йому, зберігає у своїй свідомості це протиставлення і відмінність. Він - єдиний з-поміж живих істот здатна здійснювати самопізнання, тобто звернути психічну діяльність на дослідження самого себе: людина проводить свідому самооцінку своїх вчинків і себе самого в цілому. Відділення «я» від «не-я» - шлях, який проходить кожна людина в дитинстві, здійснюється у процесі формування самосвідомості людини.

Третя характеристика свідомості - забезпечення целеполагающей діяльності людини. Приступаючи до будь-якої діяльності, людина ставить перед собою ті чи інші цілі. При цьому складаються і зважуються її мотиви, приймаються вольові рішення, враховується хід виконання дій і вносяться в нього необхідні корективи і т.д. Неможливість здійснювати целеполагающую діяльність, її координацію і спрямованість в результаті хвороби або з якихось інших причин розглядаються як порушення свідомості.

Нарешті, четверта характеристика свідомості - наявність емоційних оцінок в міжособистісних відносинах.