5.3.2 Приєднання газопроводів до діючих газових мереж

Приєднання газопроводів до діючих газових мереж проводять спеціально навчені бригади, що експлуатують газове господарство. Бригада одержує від будівельної організації схему газопроводу, котрий приєднується із зазначенням встановлення запірної арматури, пробок та іншого обладнання.

Газопроводи до діючих мереж низького тиску приєднують під тиском газу від 200 до 1200 Па; до діючих мереж високого та середнього тиску приєднують при знижені тиску до 600-1000 Па за допомогою найближчих

засувок і викиду газу в атмосферу.

Без зниження тиску також можна приєднувати (наприклад, щоб не відключати споживачів) , але ця операція потребує спеціальних пристроїв.

Продувку газопроводів проводять після приєднання до діючого газопроводу. Для цього в кінці приєднаного газопроводу встановлюють продувну свічку. Висота свічок над поверхнею землі повинні бути біля 2,5 м.

Продувку починають поступовим відкриванням біля місця приєднання кранів

або засувок на продувочних свічках. Якщо вміст кисню в газі, що

виходить складає менше 1 %, продувку вважають закінченою.

В мережу житлового будинку газ пускають тільки після заселення квартир. При цьому, мешканців ознайомлюють з правилами користування газовими пристроями і видають інструкції для кожного пристрою, які містять вказівки по їх експлуатації і основні вимоги їх безпечної експлуатації.

5.4 Розрахунок стержневого блискавкозахисту

Газопостачання с.Рихальськ відбувається від ГРП, тому доцільно виконати її блискавкозахист.

Блискавка – це велетенський іскровий розряд атмосферної електрики між хмарами і землею. Найчастіше виникають та завдають шкоди лінійні блискавки. Струм лінійної блискавки зумовлює електромагнітну, теплову та механічну дію на об’єкт, через який проходить розряд електрики, що може призвести до аварій та пожеж. Статичні дані щодо шкоди, що завдається блискавками та висока інтенсивність грозової діяльності зумовлюють необхідність застосування блискавкозахисту будівель та споруд.

Блискавкозахистом обладнують всі будівлі та споруди за виключенням

об’єктів, які пов’язані з виробництвом, застосуванням або зберіганням вибухових речовин.

Захист будівель та споруд від прямих ударів блискавок виконується окремо розташованими стержневими або тросовими блискавковідводами, які встановлюються на спорудах, що підлягають захисту.

Вибір типу блискавковідводів залежить від розмірів у плані висоти та форми споруди.

Одинарні стержневі блискавковідводи доцільно використовувати при співвідношенні сторін споруди в плані не більше 1:2.

Зона захисту одинарного стержневого блискавковідводу являє собою конус висотою з радіусом основи , де - висота блискавковідводу

(з врахуванням блискавкоприймача); - радіус кола зони захисту на висоті споруди , що захищається.

Рис.22. Зона захисту поодинокого стрижневого блискавковідводу:

/ — межа зони захисту на рівні h, 2 — межа зони захисту на рівні землі.

Блискавковідвід розташовується в розрахунку отримання найменшого значення . При розрахунку зони захисту підбирається висота або, якщо величини та приймаються відомими, тоді визначається графічним шляхом з врахуванням планових розмірів споруди і місця розташування блискавковідводу.

Основні габарити зони захисту визначаються наступним чином:

За відомих величин та висота блискавковідводу може бути визначена за формулою:

Визначаємо висоту одиночного стержньового блискавковідводу для приміщення ГРС висотою h_x = 4 м, а радіус захисту r_x = 8 м.

м