3) Контроль виконання:

- контрольовані (менеджер може контролювати або мати значний вплив на них)

- неконтрольовані (менеджер не може котролювати їх та не має впливу на них)

Конверсійні витрати – витрати на обробку сировини, матеріалів для перетворення їх на готовий продукт.

Диференційні витрати –витрати, які становлять різницю між кількома упр. рішеннями.

3. Класифікація методів обліку витрат і калькулювання, їх характеристика і сфера застосування

Калькулювання – це процес визначення собівартості певного об’єкта витрат.

Метод обліку і калькулювання витрат – сукупність способів аналітичного обліку витрат за об’єктами кал-ня та прийомів обчислення соб-ті калькуляційної одиниці.

Методи обліку витрат і калькулювання собівартості класифікують за такими ознаками:

1) За об’єктами обліку витрат:

- попередільний метод - витрати врах-ся по окремим стадіям (переділам) по статтям кальк-ції.

Є 2 варіанти цього методу: а) напівфабрикатний б) безнапівфабр.

- попроцесний (простий) - використовують підпр-ва з масовим типом виробництва, невеликою номенклатурою продукції та кількістю незавершеного виробництва або відсутніми залишками. Собівартість визначається у вигляді суми собі вартостей окремих процесів..

- позамовний - викор-ся на індивідуальних та дрібносерійних підпр-х. Всі витрати врахов-ся по замовленнях, об’єктом калькуляції є собів-ть виконаних замовлень. В межах кожного замовлення витрати врах-ся по статтям кальк-ції. Недолік методу: неспівпадання калькуляц. періоду з звітним. 

2) За повнотою витрат, які враховуються:

- метод обліку повної собівартості – метод калькулювання, що передбачає включення до собівартості продукції всіх (змінних і постійних) виробничих витрат. Даний метод призначений для підприємств з вузьким асортиментом, його доцільно використовувати в стабільній ситуації в умовах повного завантаження потужностей;

- метод обліку неповної собівартості – метод калькулювання, що передбачає включення до собівартості продукції лише змінних виробничих витрат,призначений для підприємств з широким асортиментом.

3) За ступенем нормативності витрат:

- метод обліку фактичної собівартості – відображає сукупність всіх фактичних затрат на виробництво і реалізацію продукції.

- метод обліку нормативної собівартості – нормативна собівартість змінюється відповідно до зміни норм і нормативів.

4. Метод «директ-кост» : його сутність, види та використання для прийняття управлінських рішень

«Директ –кост» - це сис-ма у/о, яка баз-ся на класифікації витрат на змінні та постійні, та включає в себе: облік витрат за їх видами, за місцями виник-ня, за носіями, облік рез-в вир-ї діяль-ті та аналіз витрат і рез-в для прийн-тя упр-х рішень.

Метод «директ-кост» має 2 варіанти : простий та розвинутий «д-к».

Простий «д-к» баз-ся на викор-ні в обліку даних тільки про змінні витрати.

Простий «д-к» баз-ся на таких прин-пах:

1) усі витр-ти поділ-ся на пост-ні і змінні;

2) с/в прод-ї обчисл-ся тільки за змінними витр-ми;

3) марж-й дохід визн-ся зі змінної с/в.

Характерні риси: облік собівартості продукції здійснюється тільки в частині змінних витрат, залишки з незавершеного в-ва (НВ) і готової прод-й (ГП) оцінюють за зміною собівартісті,постійні витрати відносять на фін. Результат,використовують показник маржинального доходу,облік і звітність будують таким чином, щоб мати можливість контролювати «Витрати-обсяг-прибуток».

Переваги простого «д-к» : зникає необх-ть розподілу накладних витрат; розшир-ся аналітик можл-ті обліку;метод сприяє інтеграції обліку і аналізу.

Недоліки простого «д-к» : залишки НВ і ГП оцін-ть тільки за змін-ми вит-ми; при зниж-ні ціни на окремий виріб з метою одерж-ня переваг на ринку збуту виникає загроза не покриття постійних витрат;серед пост вит-т п-ва є такі, що можуть бути прямо віднесені на окремий виріб.

Намагання подолати недоліки простого «д-к» сприяло появі розвинутого «д-к». В основу цього методу покладено такий підхід, що частина постій вит-т можуть бути віднесені без умовного поділу( прямо віднесена) на відп-ні вироби, центри відповідальності, або сегменти д-ті. Це зумовило появу с-ми напівмарж (марж-х додів різних рівнів). А метод дістав назву «метод багатоступеневого покриття постій вит-т».

Переваги методу: метод дає змогу виз-ти внесок кожного сегменту у покриття пост-х вит-т п-ва та одерж-ня прибуку;розширює аналіт-ні можл-ті методу «д-к»; надає повну інф-ю для прийн-тя упр-х ріш-нь стосовно форм-ня та вибору асортименту прод-ї.

Недоліки методу :існує тісний взаємозв’язок з ел-ми методу «стандарт-кост»; визн-ся не тільки нормативна с/в, а і нормативна виручка.