13. Облік амортизації (зносу) оз. Методи нарахування амортизації згідно з національними стандартами.

Амортизація – систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання.

Вартість, яка амортизується – первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Знос ОЗ – сума амортизації об’єкта ОЗ з початку його корисного використання.Об’єктом амортизації є вартість придатним ОЗ .

Ліквідаційна вартість – сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство/установа очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).

Нарахування амортизації проводиться щомісячно. Починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об’єкт ОЗ став до корисного використання. Припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об’єкта ОЗ, переведення його на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію.

Амортизація ОЗ нараховується із застосуванням таких методів:

• прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об’єкта ОЗ.

• зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року

• прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації

• кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта.

• виробничого, за яким місячна річна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції та виробничої ставки амортизації.

14. Порядок проведення переоцінки оз. Відображення результатів переоцінки оз в обліку.

Рішення про переоцінку вартості об’єктів ОЗ підприємство приймає самостійно. Порядок проведення переоцінки регламентує П(с)БО. Підприємство може переоцінювати об’єкт ОЗ, якщо залишкова вартість цього об’єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. Не підлягають переоцінці малоцінні необоротні матеріальні активи і бібліотечні фонди. Переоцінена первісна вартість та сума зносу об’єкта ОЗ визначається множенням відповідно первісної вартості і суми зносу об’єкта ОЗ на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об’єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість. Відомості про зміни первісної вартості та суми зносу ОЗ заносяться до регістрів їх аналітичного обліку – інвентаризаційні картки.

Порядок проведення переоцінки ОЗ:

1. Іп = СВ / ЗВ, де Iп – індекс переоцінки, СВ – справедлива вартість,ЗВ – залишкова вартість.

2. ППВоз = ПВоз * Іп, де ПВоз – первісна вартість, ППВоз – переоцінена первісна вартість ОЗ.

3. ПΣЗоз = ΣЗоз * Іп, де ПΣЗоз – переоцінена сума зносу.

Сума дооцінки залишкової вартості об’єкта ОЗ обов’язково буде відображена в інвентарній картці і включається до складу додаткового капіталу: Д-т 10, К-т 42 з одночасним збільшенням зносу Д-т 10, К-т 13, а сума уцінки – до складу витрат: Д-т 975, К-т 10 з одночасним зменшенням зносу Д-т 13, К-т 10.