27. Розкрийте зміст поняття деградація природи”

«Деградація земель» означає зниження чи втрату біологічної і економічної продуктивності і складної структури орних земель, що зволожуються дощем, зрошуваних орних земель чи пасовищ, лісів і лісистих ділянок у посушливих, напівзасушливих і сухих субгумідних районах у результаті землекористування чи дії одного чи кількох процесів, у тому числі пов'язаних з діяльністю людини і структурами розселення, таких, як:

• вітрова чи водна ерозія ґрунтів;

• погіршення фізичних, хімічних і біологічних чи економічних властивостей ґрунтів;

• та довготермінова втрата природного рослинного покриву.

До деградованих земель відносяться: земельні ділянки, поверхня яких порушена внаслідок землетрусу, зсувів, карстоутворення, повеней, добування корисних копалин тощо; земельні ділянки з еродованими, перезволоженими, з підвищеною кислотністю або засоленістю, забрудненими хімічними речовинами ґрунтами та інші

28. Що таке ерозія? Які види ерозії ви знаєте?

Еро́зія - руйнування ґрунту або гірських порід водним потоком, повітрям (вітром), льодом. Ерозія — один з головних чинників формування рельєфу земної поверхні. Частина процесу денудації. Розрізняють схилову й руслову ерозії. В результаті ерозії утворюються яри, балки, річкові долини тощо. Крім Землі, явища ерозії спостерігаються й на інших планетах Сонячної системи, зокрема на Марсі.

Вибіркова ерозія - вибіркове руйнування ґрунту або гірських порід дією проточної води. Спостерігається в районах виходу на земну поверхню піддатливих розмиву глинистих порід або в зонах сильного дроблення порід вздовж тріщин, розломів, скидів тощо.

Регресивна ерозія - процес руйнування і змиву гірських порід поверхневим водотоком, який розповсюджується від низов'я вверх за течією. Веде разом з глибинною ерозією до формування повздовжнього профілю рівноваги. 

Повний цикл ерозії - завершений ерозійний цикл, який привів до заключної стадії розвитку рельєфу — пенеплену.

29. Дайте визначення біохімічним циклам

Кругообіг хімічних елементів в біосфері, трасуючих із зовнішнього середовища в живі організми і рослини і назад у зовнішнє середовище, називаються біогеохімічними циклами. "Біо" вказує на ставлення до життя, живим організмам, а "гео" - до земній корі, до земної кулі, повітрю і воді. Біогеохімія вивчає обмін речовин між живими і кістковими складовими біосфери. Рух необхідних для життя елементів і неорганічних сполук називають кругообігом елементів живлення, що в біосфері можна поділити на два основних типи: кругообіг газоподібних речовин із резервним фондом в атмосфері або гідросфері і осадовий цикл - в земній корі.

30. Назвіть основні біогени. Яка основна умова попадання їх в живі організмі

Основні біогени - S; C; N; O; P; H.

31 Розкрийте зміст поняття „природокористування”

Природокористування — процес взаємодії людини з довкіллям, котрий здійснюється на основі специфічних шляхів та засобів включення природних об'єктів у структуру життєдіяльності людини з метою задоволення її потреб. Смисловим і формотворчим ядром процесу природокористування є екологічна культура як конкретно-історичне уособлення адаптивної стратегії людства. Природокористування — феномен, що притаманний будь-яким людським спільнотам на будь-яких щаблях їхнього розвитку, тобто це — атрибутивно-універсальна ознака виду Homo sapiens.Водночас конкретні форми, прояви та механізми реалізації демонструють виняткову варіативність цієї ознаки, що також має свої підстави в набутій людством адаптивній стратегії: завдяки цьому людина стала істотою і всепланетною, і спроможною заповнити та використати будь-які екологічні терени біосфери. Природокористування визначається насамперед такими чинниками: - своєрідністю регіону, тобто еколого-ландшафтним простором життя людини; - набутою спільнотою історико-культурною традицією; - впливом соціального довкілля (війни, торгівля, обмін знаннями та технологіями тощо); - специфікою соціальної групи, страти, верстви; - індивідуальними можливостями та потребами; - аксіологічною різновартісністю процесів та об'єктів реальності. У найбільш загальному плані є два взаємопов'язаних виміри: по-перше, часову визначеність та специфіку використовуваних об'єктів та процесів довкілля; по-друге, темпоральну часову і конкретно-історичну заданість цілей та смисл у природокористуванні. 32. Дайте визначення агро ландшафту. Які чинники визначають його стійкість?

Агроландша́фт — ландшафт, основу якого становлять сільськогосподарські угіддя та лісові насадження, зокрема лісосмуги та інші захисні насадження. Агроландшафти формуються в результаті взаємодії природно-потенціальних комплексів (ППК) з усіма ланцюгами системи землеробства, зокрема з інфраструктурою, протиерозійними заходами постійної дії (лісосмуги, протиерозійні гідротехнічні споруди різних типів, межі полів і сівозмін, польові дороги, гідрографічна мережа). Сучасні агроландшафти — складні системи, які створені з різних елементів агроекосистем (рілля, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження) незначних за площею ареалів лісів, чагарників, лісосмуг, природних лук, боліт, торфовищ та розташованих на їхніх територіях доріг, комунікацій і будівельних споруд. Нестійкість і недостатня продуктивність сучасного землеробства є наслідком ряду невирішених економічних і екологічних проблем. Порушення збалансованості окремих елементів агроландшафтів, у т.ч. співвідношення площ ріллі, природних угідь, лісових і водних ресурсів, ускладнення соціально-економічної ситуації призвело до суттєвої деградації агроландшафтів і ґрунтового покриву. Ущільнення ґрунтів, вторинні геохімічні аномалії, втрати гумусу і порушення балансу біогенних елементів стали розповсюдженим явищем. Особливо небезпечних розмірів досягли водна і вітрова ерозія. Сучасні щорічні втрати продукції землеробства тільки від ерозії перевищують 9—12 млн т зернових одиниць з ймовірною вартістю 10 млрд $, що реально загрожує життєзабезпеченню українського народу. Отже, потрібні негайні заходи з удосконалення сучасного стану агроландшафтів, введення ґрунтозахисних, заснованих на екологічних принципах і адаптованих до конкретних природних і соціально-економічних умов, систем землеробства. Під агроландшафтами слід розуміти природно-господарські територіальні системи сільськогосподарського призначення. Вони складаються з географічної оболонки, що в свою чергу є сукупністю природ-рих елементів з різним ступенем антропогенного навантаження, в т.ч. «орних сільськогосподарських угідь (Швебс Г.І., 1993).  Агроландшафт — це антропогенний територіальний комплекс, в яко-|му природна рослинність на більшій його частині замінена агрофітоценозами (посівами, багаторічними насадженнями) і може розглядатися також як пейзаж сільської місцевості (Жарінов В.І., Довгань С.В., 2008). Сучасні агроландшафти створені з різних елементів агроекосистем, у т.ч. ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень, незначних за Площею ареалів лісів, чагарників, природних лук, боліт, торфовищ, а також доріг, комунікацій і споруд. Вони складають структуру агро-ландшафту і екологічне різноманіття, які обумовлюють його стабільність і продуктивність. Природні системи здатні до саморегуляції, вони спроможні збері-ги себе і повертатись у стан рівноваги із середовищем після незнач-х втручань природних або антропогенних факторів. 33. В чому полягає оптимізація ландшафтно-екологічної організації територій

1. Категорія «оптимізація» У найбільш загальному випадку оптимізація являє собою вибір найкращого (оптимального) варіанта з безлічі можливих, або процес приведення системи в найкращий (оптимальний) стан. В економіці оптимізація — це визначення значень економічних показників, за яких досягається оптимум, тобто оптимальний, найкращий стан системи. Найчастіше оптимуму відповідає досягнення найвищого результату за цих витрат ресурсів або досягнення заданого результату за мінімальних ресурсних витрат. В екології термін оптимізація використовується з рядом інших термінів. Так, оптимізація довкілля передбачає систему заходів, спрямованих на приведення довкілля у стан, який найповніше відповідає потребам людини. Оптимізація екологічна передбачає досягнення фази екологічної рівноваги, в якій найповніше зберігається біотичне різноманіття. Оптимізація ландшафту має на меті проведення системи заходів, спрямованих на переведення території в стан, у якому вона здатна максимально ефективно виконувати задані функції, не зазнаючи при цьому небажаних змін. У результаті їх здійснення формується ландшафт, який максимально відповідає певній категорії використання, наприклад, з метою рекреації. 2. Критерії та пріоритети ландшафтно-екологічної оптимізації території. Ієрархія цілей оптимізації Територію можна оптимізувати в різних напрямах, у тому числі до ефективного виконання виробничої функції (наприклад, аграрної), максимізації її естетичної привабливості, збереження та відтворення первісного природного стану. Ці напрями (цільові функції оптимізації) можуть перебувати в протиріччі між собою (як, наприклад, заповідна й виробнича гірничовидобувна). Тому першим етапом оптимізації є визначення ландшафтно-екологічних пріоритетів розвитку території. Воно полягає в ранжуванні видів функцій у порядку їх значущості для певного регіону з урахуванням: • сучасної екологічної ситуації в ньому; • специфіки його ролі в масштабі держави (виробнича спеціалізація); • вищих одиниць ландшафтно-екологічного районування (унікальність природних умов, ступінь збереженості природних ландшафтів); • загальних тенденцій і потреб соціально-економічного розвитку. Території можуть суттєво розрізнятися за ступенем значущості окремих функцій, проте найвищий пріоритет мають природоохоронні (збереження природи, стійкість до процесів деградації) й антропоекологічні функції (забезпечення та відтворення умов середовища, за яких немає загрози здоров'ю людей). За оптимізації ландшафтно-екологічної організації території будь-якого регіону саме ці функції мають бути цільовими. Вони насамперед орієнтовані на забезпечення здорового середовища існування людини та виключення екологічних ризиків. У виборі пріоритетів другого порядку до уваги береться найвищий природний потенціал ландшафту. За однаково сприятливих природних умов для виконання декількох функцій пріоритет віддають тій, яка пов'язана з меншим екологічним ризиком або є найбільш важливою з економічної точки зору. Наприклад, для території, яка має високий агропотенціал і багаті ресурси корисних копалин, пріоритетною буде гірничовидобувна функція. Таким чином, пріоритетність функцій визначається як ієрархія цілей оптимізації. Причому функціями першого порядку є природоохоронна й антропоекологічна, другого — ті, що мають найвищий природний потенціал, третього — ті, які сприяють виконанню функцій другого порядку. Наприклад, для Південного берега Криму пріоритетність функцій така: природоохоронна й антропоекологічна — рекреаційна — естетична — інформаційно-пізнавальна.

34. Назвіть причини деградації природо різноманіття Це основна причина вимирання біологічних видів. Сюди належить заготовка деревини, добування корисних копалин, вируб лісу під пасовища, будівництво дамб і автомагістралей на місці незайманих ділянок дикої природи. Екосисте­ми змушені «відступати», а флора й фауна, що живе в них, утрачає необхідні умови існування. Природне середовище розчленовується, руйнується і знищу­ється. Порушуються маршрути міграцій. Генетичне різноманіття бідніє. Попу­ляції тварин і рослин не можуть протистояти хворобам та іншим несприятли­вим факторам. Урешті-решт біологічні види один за одним вимирають. ^ Чужорідні види Коли людина ввозить у будь-яку екосистему чужорідні біологічні види, вони можуть зайняти екологічні ніші, що до того належали іншим видам. Іноді чужорідні види змінюють усю екосистему настільки, що витісняють інші види, або приносять із собою такі хвороби, проти яких у них немає імунітету. ^ Надмірна експлуатація природних ресурсів Деякі біологічні види гинуть саме з цієї причини. Яскравий приклад цьо­го — мандруючий голуб. На початку XIX століття популяція цих птахів у Пів­нічній Америці була найчисельнішою. Але наприкінці того ж століття, у ре­зультаті полювання на них, цей вид опинився на межі зникнення, а у вересні 1914 року в зоопарку міста Цінціннаті помер останній мандруючий голуб. ^ Швидке зростання населення У середині XIX століття чисельність населення Землі складала один мільярд осіб. Через півтора століття, коли ця кількість збільшилася до шести мільярдів, люди стали замислюватися, що використання ними природних ресурсів переви­щує допустимі норми. Населення нашої планети невпинно зростає, і з кожним роком темпи витіснення нами різних видів тварин викликає все більше три­воги. ^ Загроза глобального потепління Згідно з оцінками Міжурядової комісії з кліматичних змін, протягом остан­нього століття температура на Землі може підвищитися на 3,5 градуса за Цель-сієм. Таке різке потепління може викликати зникнення деяких видів тварин і рослин. За даними досліджень, підвищення температури води — одна з при­чин загибелі коралових рифів, які є середовищем життя багатьох морських ор­ганізмів. За оцінками вчених, підняття рівня Світового океану на 1 м може призвести до затоплення великих прибережних ділянок заболочених земель, багатих різ­номанітною флорою та фауною. Деякі вчені вважають, що глобальне потеплін­ня викличе танення льодового покриву Гренландії й Антарктиди, а це загрожує екологічною катастрофою.