ЗМІСТ

1.Вступ

2. Поняття операційної системи 3

3. Класифікація ОС 7

4. Історія появи Windows 7 10

5. Екран привітання 13

6. Робочий стіл 14

7. Оформлення робочого стола 16

8. Панель задач 15

9. Стандартні програми 18

10. Файловий менеджер Провідник 25

11. Системні вимоги 29

12. Безпека системи 30

Висновки 35

Список використаної літератури 37

ВСТУП

Операційна система – це програма, що виконує функції посередника між користувачем і комп’ютером. ОС, виконуючи роль посередника, переслідує дві мети: ефективно використовувати комп’ютерні ресурси і створювати умови для ефективної роботи користувача. Як ресурси комп’ютера зазвичай розглядають. – час роботи процесора; - адресний простір основної пам’яті ; - устаткування введення/виведення; - файли, що зберігаються в зовнішні пам’яті. Таким чином, основні компоненти ОС: - управління процесами (розподіляє ресурс – процесорний час); - управління пам’ятю (розподіляє ресурс – адресний простір адресної пам’яті); - управління пристроями (розподіляє ресурси – устаткування введення/виведення); - управління даними (розподіляє ресурс – дані або файли). Функціонування комп’ютера після вмикання живлення починається із запуску програми первісного завантаження – Boot Track. Програма Boot Track ініціалізує основні апаратні блоки комп’ютера й регістри процесора (CPU), накопичувач пам’яті, контролери периферійного устаткування. Потім завантажується ядро ОС, тобто Operating System Kernel.На далі ОС реагує на події,які відбуваються в сиситемі, як програмні, так і апаратні, і викликає модулі, що відповідають за їхнє виконання. ОС є як середовищем для організації роботи користувача,такі середовищем виконання й взаємодії різних програм. На даний момент найпоширенішою операційною системою на ПК є операційна система Windows фірми Microsoft. Кількість поданих копій Windows вимірюється сотнями мільйонів екземплярів. Апаратна конфігурація постійно удосконалюється, компанії – виробники обладнання ледве не щомісяця випускають нові і нові моделі приборів, і, відповідно, від ОС вимагається забезпечувати і їх підтримку, тобто перед ОС постійно виникає задача «навчити» комп’ютер взаємодіяти самими сучасними конфігураціями. Саме тому розробника програми програмного забезпечення, в тому числі і операційних систем, вимушені з певною періодичністю випускати модифікацію своїх програмних продуктів. Такі модифікації прийнято називати версіями програм або операційних систем. Наприклад, операційних систем сімейств Microsoft Windows пережили на своєму віці більше 10 серії,самою сучасною із яких на сьогоднішній день є Microsoft Windows 7. Далеко не всі програми можуть працювати разом з кожною ОС. Наприклад, додатки, випущені після виходу на ринок Windows 7, навряд чи зможуть ефективно працювати під керівництвом Windows 95 зразка 1995 року, а деякі програми і ігри, розраховані на роботу з Windows 98, можуть не завантажуватися під Windows 8. Операційна система займає своє, строго визначене місце між прикладними програмами, що знаходяться на вищому рівні, та пристроями з їх мікроархітектурою, машинною мовою та вбудованими мікропрограмами, що знаходяться на нижньому рівні ієрархії програмного забезпечення. Найнижче знаходиться апаратне забезпечення – мікросхеми, плати, диски, клавіатура, монітор та інші фізичні складові комп’ютера. Над апаратними складовими знаходиться програмне забезпечення, яке поділене на режим ядра та режим користувача. Операційна система працює в режимі ядра (його ще називають режимом супервізора). В цьому режимі вона має повний доступ до усього апаратного забезпечення і може використовувати будь-яку команду, яку може виконати комп’ютер. Решта програм працює в режимі користувача, в якому доступні не всі команди комп’ютера, зокрема, їм недоступно команди, що керують ресурсами комп’ютера або ж здійснюють операції вводу-виводу (Input-Output). Таким чином, лише ОС працює безпосередньо з апаратним забезпеченням, ізолюючи прикладне програмне забезпечення. І користувач, і його програми взаємодіють з апаратним забезпеченням лише через інтерфейси ОС, і тому вона є основою усього іншого програмного забезпечення. Перші комп’ютери не мали ОС, а відразу виконували окремі команди, введені користувачем. Однак це часто приводило до збоїв та помилок в роботі, або ж комп’ютер тривалий час простоював в очікуванні завдання. Тому поступово почав формуватися образ ОС – набору програм, що зводили до мінімуму маніпуляції користувача з обладнанням, носіями даних, а стандартні бібліотеки дозволяли уникати багаторазового програмування одних і тих самих операцій (операцій введення-виведення, математичних дій та функцій і т.д.).

Поняття операційної системи

Операційною системою називається базовий комплекс програмного забезпечення спеціального рівня, яке, з однієї сторони, є інтерфейсом між пристроями обчислювальної системи та прикладними програмами, а з іншої – призначене для керування пристроями та обчислювальними процесами, а також для ефективного розподілу обчислювальних ресурсів між процесами та організації надійного обчислення.

Операційна система - займає своє, строго визначене місце між прикладними програмами, що знаходяться на вищому рівні, та пристроями з їх мікроархітектурою, машинною мовою та вбудованими мікропрограмами, що знаходяться на нижньому рівні ієрархії програмного забезпечення.

Найнижче знаходиться апаратне забезпечення – мікросхеми, плати, диски, клавіатура, монітор та інші фізичні складові комп'ютера. Над апаратними складовими знаходиться програмне забезпечення, яке поділене на режим ядра та режим користувача.

Операційна система працює в режимі ядра. В цьому режимі вона має повний доступ до усього апаратного забезпечення і може використовувати будь-яку команду, яку може виконати комп'ютер. Решта програм працює в режимі користувача, в якому доступні не всі команди комп'ютера, зокрема, їм недоступні команди, що безпосередньо керують ресурсами комп'ютера або ж здійснюють операції вводу-виводу (Input-Output). Таким чином, лише ОС працює безпосередньо з апаратним забезпеченням, ізолюючи прикладне програмне забезпечення. І користувач, і його програми взаємодіють з апаратним забезпеченням лише через інтерфейси ОС, і тому вона є основою усього іншого програмного забезпечення.

Перші комп'ютери не мали ОС, а відразу виконували окремі команди, введені користувачем. Однак це часто приводило до збоїв та помилок в роботі, або ж комп'ютер тривалий час простоював в очікуванні завдання. Тому поступово почав формуватися образ ОС – набору програм, що зводили до мінімуму маніпуляції користувача з обладнанням, носіями даних, а стандартні бібліотеки дозволяли уникати багаторазового програмування одних і тих самих операцій. В 50-х–60-х рр. сформувалися і були реалізовані основні ідеї, що визначали функціональність ОС:

• пакетний режим – черга програм на виконання, причому ОС може завантажувати іншу програму зі змінних носіїв в оперативну пам'ять, не очікуючи завершення вже виконуваної програми, що дозволяє запобігати простою процесора. В перших комп'ютерах простій комп'ютера був занадто дорогим задоволенням;

• розподіл часу і багатозадачність – спосіб роботи комп'ютера, коли він виконує декілька програм шляхом поперемінної передачі керування процесором кожній з них на короткий проміжок часу, в результаті чого складається враження, що програми працюють одночасно

• розділення прав і повноважень – набір правил, згідно з якими для кожного користувача чи програми виділений діапазон дій, дозволений для виконання. Для користувачів цей принцип реалізований у вигляді облікових записів користувачів для мультикористувацьких ОС, а для програм – у вигляді строгого розмежування роботи процесора на два режими – реальний, для якого доступний весь адресний простір пам'яті, та захищений, в якому адресний простір строго обмежений діапазоном, виділеним для даної програми. Очевидно, що реальний режим призначений для роботи ОС, а захищений – для прикладних програм.

• реальний час роботи – здатність ОС оперативно реагувати на події зовнішнього простору. Якщо для ОС час є критичним параметром, тоді є потреба в реальному часі роботи ОС. Але оскільки не для всіх ОС є обмеження в часі, то не у всіх ОС реалізований реальний час роботи.

• файлові системи і структури – способи і методи організації збереження інформації на комп'ютері. Кожна ОС організовує процес збереження інформації на носій за певними правилами. Однак для різних носіїв ці правила будуть відрізнятися.