
- •54. Речові права на чуже майно.
- •55. Найм (оренда) житла.
- •56. Оформлення права на спадщину.
- •57. Поняття зобов’язання. Підстави виникнення зобов’язань.
- •58. Прийняття спадщини. Відмова від спадщини.
- •59. Спільна діяльність.
- •Глава 77. Параграф 1. Загальні положення
- •60. Поняття та особливості договору комерційної концесії.
- •61. Загальні та відмінні риси договорів про виконання робіт.
- •62. Спадкування за заповітом.
- •63. Договори про передачу майна у власність та їх особливості.
- •1. Договір купівлі-продажу
- •2. Договір міни. Бартерний договір.
- •3. Договір безоплатної передачі (дарування).
- •4. Договір поставки. Договір контрактації.
- •64. Поняття договору найму (оренди) та сфера його застосування.
- •65. Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави. Кондиційні зобов’язання.
- •66. Цивільно-правовий договір.
- •67. Поняття та зміст договору найму житла.
- •68. Виконання зобов’язань.
- •69. Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.
- •70. Поняття та характерні ознаки договору підряду.
60. Поняття та особливості договору комерційної концесії.
Договір комерційної концесії — це договір, за яким одна сторона (правоволоділець) зобов’язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару і (або) надання послуг (ст, 1115 ЦК).
Правова характеристика договору: консенсуальний, двосторонній, оплатний і взаємний.
Якщо для сторін договір комерційної концесії є дійсним з моменту укладення у письмовій формі, то у відносинах із третіми особами сторони мають право посилатися на договір лише з моменту його державної реєстрації за загальним правилом органом, який здійснив державну реєстрацію правоволодільця, а якщо правоволоділець зареєстрований в іноземній державі, реєстрація договору здійснюється органом, який здійснив державну реєстрацію користувача.
Предметом договору комерційної концесії є право на використання трьох складових: 1) об’єктів права інтелектуальної власності (комерційних найменувань, торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо); 2) комерційного досвіду; 3) ділової репутації (право на її використання надається опосередковано — шляхом використання засобів індивідуалізації (комерційних найменувань або торговельних марок) право володільця.
Сторонами договору комерційної концесії можуть бути лише фізичні та юридичні особи, які є суб’єктами підприємницької діяльності: правоволоділець — виробник товарів (робіт, послуг), який використовує належні йому права у підприємницькій діяльності, має комерційний досвід та ділову репутацію і зацікавлений у розширенні свого бізнесу; користувач — юридична або фізична особа, зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності, яка має намір скористатися комплексом прав * право володільця.
Користувач може бути наділений правом укладення договору комерційної субконцесії, тобто договору, який користувач укадає у випадках, передбачених договором комерційної концесії, за яким він надає іншій особі (субкористувачу) право користування наданим йому правоволодільцем комплексом прав або частиною комплексу прав на умовах, погоджених із правоволодільцем або визначених договором комерційної концесії.
Особливі умови договору комерційної концесії
1. В договорі комерційної концесії можуть бути передбачені особливі умови, зокрема:
1) обов'язок правоволодільця не надавати іншим особам аналогічні комплекси прав для їх використання на закріпленій за користувачем території або утримуватися від власної аналогічної діяльності на цій території;
2) обов'язок користувача не конкурувати з правоволодільцем на території, на яку поширюється чинність договору, щодо підприємницької діяльності, яку здійснює користувач з використанням наданих правоволодільцем прав;
3) обов'язок користувача не одержувати аналогічні права від конкурентів (потенційних конкурентів) правоволодільця;
4) обов'язок користувача погоджувати з правоволодільцем місце розташування приміщень для продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), передбачених договором, а також їх внутрішнє і зовнішнє оформлення.
2. Умова договору, відповідно до якої правоволоділець має право визначати ціну товару (робіт, послуг), передбаченого договором, або встановлювати верхню чи нижню межу цієї ціни, є нікчемною.
3. Умова договору, відповідно до якої користувач має право продавати товари (виконувати роботи, надавати послуги) виключно певній категорії покупців (замовників) або виключно покупцям (замовникам), які мають місцезнаходження (місце проживання) на території, визначеній у договорі.
Відповідальність перед третіми особами несе не лише користувач, а й правоволоділець. У цьому випадку за загальним правилом відповідальність правоволодільця є субсидіарною і настає за вимогами, що пред’являються до користувача у зв’язку з невідповідністю якості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) користувачем.
Припинення договору комерційної концесії може бути на підставах, передбачених загальними положеннями про зобов’язання (гл. 50 ЦК), нормами про договір комерційної концесії (ст. 1126 ЦК) чи самим договором комерційної концесії. Оскільки договір комерційної концесії підлягає реєстрації, то щоб реєстр відображав дійсний стан речей, законодавством уведена вимога державної реєстрації припинення договору.