
- •54. Речові права на чуже майно.
- •55. Найм (оренда) житла.
- •56. Оформлення права на спадщину.
- •57. Поняття зобов’язання. Підстави виникнення зобов’язань.
- •58. Прийняття спадщини. Відмова від спадщини.
- •59. Спільна діяльність.
- •Глава 77. Параграф 1. Загальні положення
- •60. Поняття та особливості договору комерційної концесії.
- •61. Загальні та відмінні риси договорів про виконання робіт.
- •62. Спадкування за заповітом.
- •63. Договори про передачу майна у власність та їх особливості.
- •1. Договір купівлі-продажу
- •2. Договір міни. Бартерний договір.
- •3. Договір безоплатної передачі (дарування).
- •4. Договір поставки. Договір контрактації.
- •64. Поняття договору найму (оренди) та сфера його застосування.
- •65. Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави. Кондиційні зобов’язання.
- •66. Цивільно-правовий договір.
- •67. Поняття та зміст договору найму житла.
- •68. Виконання зобов’язань.
- •69. Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.
- •70. Поняття та характерні ознаки договору підряду.
58. Прийняття спадщини. Відмова від спадщини.
СТ. 1268 ЦК Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спосіб прийняття спадщини залежить від факту постійного спільного проживання спадкоємця і спадкодавця на час відкриття спадщини.
Якщо спадкодавець і спадкоємець постійного проживали на час відкриття спадщини разом (може бути підтверджено довідкою ЖЕК, органу місцевого самоврядування тощо) або факт такого проживання був встановлений за рішенням суду в порядку окремого провадження за заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, то спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців з часу відкриття спадщини не заявив про відмову від неї.
Аналогічне правило поширюється і на прийняття спадщини малолітніми, неповнолітніми, недієздатними особами, а також особами, цивільна дієздатність яких обмежена: вони вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків відмови ними від прийняття спадщини. Якщо ж спадкоємець на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, то для прийняття спадщини йому необхідно подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Така заява має бути подана спадкоємцем особисто протягом шести місяців з часу відкриття спадщини. Особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника. Від імені малолітньої, недієздатної особи, заяву подають її батьки (усиновлювачі), опікун.
Подана заява про прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.
Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.
Щодо відказоодержувача, то якщо він протягом шести місяців з часу відкриття спадщини не відмовився від заповідального відказу, то вважається, що він його прийняв. Наслідком неподання у встановлений шестимісячний строк заяви про прийняття спадщини є визнання спадкоємця таким, що не прийняв її.
Проте, за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем її відкриття. Іншим способом визначити додатковий строк для прийняття спадщини є відповідне рішення суду, винесене за позовом спадкоємця, який з поважних причин пропустив строк для її прийняття.
Відмова. Спадкоємець вправі відмовитися від прийняття спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, шляхом подання заяви про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини, що є безумовним та беззастережним.
Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника і органу опіки та піклування. Неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років - за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування. Батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування. Крім того ст. 1274 ЦК України встановлене право на відмову від прийняття спадщини на користь іншої особи. Якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну.
При відмові від прийняття спадщини одного із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну. Якщо на спадкоємця за заповітом, який відмовився від прийняття спадщини, було покладено заповідальний відказ, обов’язок за заповідальним відказом переходить до інших спадкоємців за заповітом, які прийняли спадщину, і розподіляється між ними порівну.
Відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом. Слід мати на увазі, що якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов’язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).